Корпус написів, що дійшли до наших днів, висічено на скелях. Відомо щонайменше 170 написів, більшість із котрих складається лише з кількох слів. Використовувана система письма є різновидом північно-етруського алфавіту, відомого як камунський алфавіт або сондрійський алфавіт (на честь однойменної провінції). Більш довгі написи показують, що камунське письмо використовувало бустрофедон.
Сучасна назва мови походить від народу камунів, який жив за залізної доби у Валькамоніці та був творцем багатьох кам'яних різьблених фігурок у цьому районі. Самоназва мови невідома. Абецедарії, знайдені в Надро та П'янконьо, датуються часом між 500 роками до н. е. і 50 р. н. е.
Кількість матеріалу недостатня для повного розшифрування мови. Деякі вчені вважають, що мова може бути спорідненою з ретською й етруською[2][5], хоча така приналежність остаточно не є підтвердженою[6]. Інші вчені припускають, що камунська мова натомість була кельтською чи іншою невідомою індоєвропейською мовою[4][7].
Мова, ймовірно, зникла близько I ст. до н. е. у зв'язку з римською експансією.
↑Angelo Martinotti: Le iscrizioni preromane, in U. Sansoni, S. Gavaldo (editors), Lucus rupestris. Sei millenni d’arte rupestre a Campanine di Cimbergo, "Archivi" vol. 18, Esine 2009, pp. 324–337.
↑M. G. Tibiletti Bruno. 1978. Camuno, retico e pararetico, in Lingue e dialetti dell'Italia antica ('Popoli e civiltà dell'Italia antica', 6), a cura di A. L. Prosdocimi, Roma, pp. 209–255
↑ абMarkey, Thomas (2008). Shared Symbolics, Genre Diffusion, Token Perception and Late Literacy in North-Western Europe. NOWELE.
↑M. G. Tibiletti Bruno. 1978. Camuno, retico e pararetico, in Lingue e dialetti dell'Italia antica ('Popoli e civiltà dell'Italia antica', 6), a cura di A. L. Prosdocimi, Roma, pp. 209–255. (Italian)
↑Eska, Joseph F.; Wallace, Rex E. (2011). Script and Language at Ancient Voltino. У Rocca, Giovanna (ред.). Alessandria. Rivista di glottologia. Atti del Convegno Internazionale. Le lingue dell’Italia antica. Iscrizioni, testi, grammatica. Die Sprachen Altitaliens. Inschriften, Texte, Grammatik. In memoriam Helmut Rix (1926-2004) (англ.). Т. V. Alessandria: Edizioni dell’Orso. с. 93—113.
↑Diether Schürr: Zur Doppelinschrift von Voltino. Studi Etruschi 72, 2006 [2007], p. 335-346.
↑Maria Grazia Tibiletti Bruno, Gli alfabetari, Quaderni camuni n° 60, 1992, p. 307. (Italian)
↑Angelo Martinotti, Le iscrizioni preromane in Lucus rupestris, 2009, p. 325. (Italian)
Література
Mancini, Alberto. 1980. "Le iscrizioni della Valcamonica" in Studi Urbinati di storia, filosofia e letteratura. Supplemento linguistico 2, pp. 75–166.
Mancini, Alberto. 1991. "Iscrizioni retiche e iscrizioni camune. Due ambiti a confronto" in Quaderni del Dipartimento di Linguistica, Università degli studi di Firenze 2, pp. 77–93.
Markey, Thomas L. 2008. "Shared symbolics, genre difussion, token perceptions and late literacy in North-western Europe" in NOWELE 54/55, pp. 5–62.
Morandi, Alessandro. 2004. Epigrafia e lingua dei Celti d'Italia, vol. II. Celti d’Italia, ed. by Paola Piana Agostinetti (Popoli e civiltà dell'Italia antica, 12), Roma 2004
Prosdocimi, Aldo Luigi. 1965. "Per un'edizione delle iscrizioni della Valcamonica", in Studi Etruschi 33, pp. 574–599.
Schumacher, Stefan. 2007. "Val Camonica, Inschriften" in Reallexikon der germanischen Altertumskunde. Band 35: Speckstein bis Zwiebel. Ed. Heinrich Beck et al., Berlin – New York, pp. 334–337.
Tibiletti Bruno, Maria Grazia. 1978. "Camuno, retico e pararetico", in Lingue e dialetti dell'Italia antica ('Popoli e civiltà dell'Italia antica', 6), ed. by A. L. Prosdocimi, Roma 1978, pp. 209–255.
Tibiletti Bruno, Maria Grazia. 1990. "Nuove iscrizioni camune" in Quaderni camuni 49-50, pp. 29–171.
Tibiletti Bruno, Maria Grazia. 1992. "Gli alfabetari" in Quaderni camuni 60, pp. 309–380.