У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Казаков .
Васи́ль Іва́нович Казако́в (рос. Василий Иванович Казаков ; 18 липня 1898 — 25 травня 1968 ) — радянський воєначальник , маршал артилерії (11.03.1955). Герой Радянського Союзу (06.04.1945).
Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 2-го скликання (1946—1950).
Життєпис
Народився у селі Філіпово, нині Бутурлінський район Нижньогородської області Росії , в багатодітній селянській родині. Росіянин . У 1911 році закінчив церковнопарафіяльну школу і розпочав трудову діяльність на приватних підприємствах Санкт-Петербурга .
У травні 1916 року призваний до Російської імператорської армії : рядовий 180-го запасного піхотного полку (Петроград ), 1-го запасного дивізіону (Луга ), 433-го Новгородського піхотного полку (Рига ). Учасник Лютневої революції 1917 року в Петрограді.
У лавах Червоної армії з 1918 року. Того ж року закінчив 2-гі Петроградські артилерійські командні курси. Учасник Громадянської війни в Росії : командир артилерійської батареї на Північному і Західному фронтах .
Після війни командував артилерійським дивізіоном , артилерійським полком , був начальником артилерії дивізії , корпусу . У 1925 році закінчив Військову артилерійську школу, у 1929 та 1936 роках — Артилерійські курси удосконалення командного складу РСЧА , у 1934 році — Військову академію імені М. В. Фрунзе , у 1939 році — Курси удосконалення вищого начальницького складу РСЧА. Член ВКП(б) з 1932 року.
Початок німецько-радянської війни зустрів на посаді начальника артилерії механізованого корпусу. З липня 1941 року — начальник артилерії 16-ї армії Західного фронту . З липня 1942 року — начальник артилерії Брянського , а з жовтня того ж року — Донського фронтів . Брав участь у Сталінградській битві . З лютого 1943 року — начальник артилерії Центрального , згодом — Білоруського та 1-го Білоруського фронтів . Брав участь у плануванні і проведенні Курської битви та битви за Дніпро .
Після закінчення війни — командувач артилерією Групи радянських окупаційних військ у Німеччині . З березня 1950 року — заступник, перший заступник, командувач артилерією Сухопутних військ Радянської армії .
У 1958 році став першим командувачем новоствореного виду військ — військ протиповітряної оборони СРСР .
З 1965 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів МО СРСР.
Помер 25 травня 1968 року. Похований на Новодівочому Цвинтарі.
Родина
Перша дружина - Коростелева Євдокія Олексіївна (1904-?)
Син - Віктор (1922-?)
Друга дружина - Шишманева Галина Павлівна (1911-1943)
Третя дружина - Казакова Світлана Павлівна (1920-2019)
Доньки - Світлана (1949) і Тамара (1965)
Військові звання
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року генерал-полковникові артилерії Казакову Василю Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5871).
Нагороджений чотирма орденами Леніна (08.10.1942, 06.04.1945, 21.02.1945, 30.07.1958), п'ятьма орденами Червоного Прапора (12.04.1942, 27.08.1943, 03.11.1944, 24.06.1948, 22.02.1968), трьома орденами Суворова 1-го ступеня (29.07.1944, 18.11.1944, 29.05.1945), орденами Кутузова 1-го ступеня (08.02.1943), Суворова 2-го ступеня (02.10.1943), Червоної Зірки (16.08.1936), медалями, нагородами іноземних держав.
Вшанування пам'яті
Ім'ям Василя Казакова названо вулиці в містах Санкт-Петербург, Нижній Новгород , селищі міського типу Бутурліно Нижньогородської області.
У Санкт-Петербурзі, на фасаді будівлі Кадетського ракетно-артилерійського корпусу, встановлено меморіальну дошку .
У селі Філіпово Бутурлінського району Нижньогородської області встановлено погруддя .
Твори
В. І. Казаков є автором низки книг:
«Роль артилерії у захисті соціалістичної Батьківщини» (1959);
«На переломі» (1962);
«Вони живуть у пам'яті народній» (1969);
«Артилерія, вогонь!» (1968, 1975, 1985);
«Артилерія, вогонь! Записки маршала артилерії» (2008).
Посилання
Маршали бронетанкових військ
Маршали інженерних військ