Йост ван ден Вондел — син купця-анабаптиста, який переселився під час релігійних гонінь у Кельн. Молодий Вондел услід за батьком також мав стати торговцем. Переселившись у 12-річному віці в Амстердам, почав займатися поезією в школах «риторики», де здобув гуманітарну освіту і засвоїв стародавні мови.
Твори Вондела охоплюють майже всі види поетичної творчості: він — автор ліричних, епічних і дидактичнихвіршів, а також численних драм (загалом 32), що принесли йому світову славу. Перекладав французьких, італійських і античних авторів.
У Нідерландах Ренесанс збігся у часі з національним визволенням та реформуванням, тож творчість Вондела відображала всі ці історичні віхи. У александрійських віршах він оспівував велич країни, зростання торгових міст, подвиги голландців на суші і на морі; у віршах античної форми оспівував національний рух проти іспанців («Geboortklock van Willem van Nassau», 1626 та ін).
Ще наочнішим є поєднання елементів Ренесансу та Реформації (а заразом й ідеології пуританськогокальвінізму) в драмах Вондела. Більшість з них написано на біблійні теми («Великдень», «Йосип у Єгипті», «Їфтах», «Самсон», «Соломон», «Адам у вигнанні», «Ной» та багато ін.), деякі — на історичні («Гейсбрехт Амстердамський», «Марія Стюарт», «Батавські брати» та ін.). Перша з них — «Гейсбрехт ван Амстел» («Гейсбрехт Амстердамський», 1637) прославляла Амстердам, і була написана автором спеціально на відкриття першого нідерландського національного театру «Схаубюрг» у Амстердамі[3].
У біблійних драмах Вондел часто відгукується на події свого часу, — так, наприклад, у «Великодні» він під виглядом виходу юдеїв зі Єгипту оспівує боротьбу Нідерландів проти Іспанії. У формально-мистецькому відношенні ці біблійні драми побудовані за класичними канонами (спершу за Сенекою, потім за Евріпідом і Софоклом: кожна п'єса складається з 5 дій з довгими монологами і заключними хорами).
Попри сценічність, драми Вондела є дуже одноманітними, оскільки всі характери героїв є наперед обмовленими і поданими вже готовими, а не розкриваються в боротьбі пристрастей; кохання відсутнє повністю, бо воно, на думку Вондела, профанує драму і суперечить законам моральності.
Зате Вондел переніс з грецької трагедії в свою, християнську, боротьбу з долею-фатумом, однак замість Зевса, усобленням цієї нездоланної сили виявляється божественне провидіння. Загибель героїв (наприклад, «Ной», «Батавські брати», «Адам у вигнанні» тощо) — це або покарання за порушення встановлених Богом законів, або вона є очищенням душі в християнському розумінні (наприклад, у драмах «Йосип у Єгипті», «Марія Стюарт» і ін.)
Таким чином, у драмах Вондела є, крім іншого, елементи пуританської драми, що відображають релігійно-моралістичні тенденції переможного в тодішніх Нідерландах кальвінізму. Ці тенденції, щоправда, неминуче згодом привели до повного окостеніння войовничого колись кальвінізму, і вже старий гуманіст Вондел перейшов у католицтво. У дусі нової віри були написані його останні оди і пасторалі.
Йост ван ден Вондел — також автор дослідження «Вступ до нідерландського поетичного мистецтва» (1650).
Значний вплив Вондел справив на Джона Мілтона, надто своєю драмою «Люцифер», а також на німецьку літературу (Андреас Гріфіус, Мартін Опіц).
П'єси
«Великдень, чи Звільнення дітей Ізраїлевих з Єгипту» (Het Pascha ofte De verlossinge der kind'ren lsraels wt Egypten, 1610);
↑Нечепорук Є. І. Вондел Йост ван ден // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — с. 354
Джерела та література
Нечепорук Є. І. Вондел Йост ван ден // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — с. 354—355
Вондел, Йост ван ден // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 310. — ISBN 966-692-578-8.
