PROFILBARU.COM

Зудіна Марина В'ячеславівна
Зудіна Марина В'ячеславівна
рос. Марина Вячеславовна Зудина
	Зображення
Ім'я при народженні	Марина Вячеславовна Зудина
Народилася	3 вересня 1965 (59 років); Москва, СРСР
Національність	росіянка
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва (1986)
Роки діяльності	1984 — дотепер
Чоловік	Олег Табаков (1994—2018)
Діти	Табаков Павло Олегович і Maria Tabakovad
IMDb	nm0958461
	Нагороди та премії
	Зудіна Марина В'ячеславівна у Вікісховищі

Мари́на В'ячесла́вівна Зу́діна (нар.. 3 вересня 1965, Москва, РРФСР, СРСР) — радянська і російська акторка театру і кіно. Народна артистка Російської Федерації (2006)^[2].

Вдова народного артиста СРСР Олега Табакова.

Біографія

Марина Зудіна народилася 3 вересня 1965 року в Москві в родині журналіста В'ячеслава Васильовича Зудіна і вчительки музики Ірини Зудіної^[3]. Дитячі роки пройшли в районі станції метро «Преображенська площа».

Перші три роки життя Марина з батьками провела в Інті (Комі АРСР), куди після університету направили її батька. У дитинстві не мала виражених здібностей, не вміла співати й танцювати, тому в художній самодіяльності участі не брала. Однак її мати, будучи музичною працівницею, стала наполегливо з нею займатися. У дев'ять років Марина захопилася оперою і мріяла стати оперною співачкою. Ще через рік зацікавилася балетом і навіть спробувала вступити до хореографічного училища, але не пройшла за віком. У старших класах середньої школи серйозно вирішила стати акторкою, добре підготувалася, рік займалася з фоніатром, щоб розвинути голос. Мріяла навчатися в театральному училищі тільки у Олега Табакова.

У 1981 році, у шістнадцятирічному віці, не здавши до того часу ще жодного випускного іспиту в середній школі (школу закінчила трохи пізніше з двома четвірками, решта п'ятірки), прийшла до ГІТІСу на конкурс до Олега Табакова і потрапила вже не на основні тури прослуховування, а — добір, відразу пройшла співбесіду, отримала дві п'ятірки і вступила^[4].

Особисте життя

У 1986 році закінчила Державний інститут театрального мистецтва імені А. В. Луначарського — ГІТІС (акторський курс Олега Табакова та Авангарда Леонтьєва) і була прийнята до трупи Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова.

Між маститим педагогом і юною акторкою розгорівся роман. Через десять років Олег Табаков і Марина Зудіна офіційно оформили шлюб. У шлюбі народила двоє дітей: Павло Табаков (нар. 1 серпня 1995) і Марія Табакова (нар. 7 квітня 2006)^[5].

26 грудня 2020 року була госпіталізована до Боткінської лікарні з діагнозом «вертебро-базилярній недостатність» (порушення функціонування головного мозку внаслідок ослаблення кровотоку в артеріях). Сама Зудіна своє погане самопочуття і госпіталізацію заперечує.^[6]

У лютому 2022 року виступила проти російського вторгнення в Україну.

Творчість

Ролі в театрі

Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова

«Жайворонок» Ж. Ануя — Агнеса
«Дивакуватий Журден» М. О. Булгакова — Люсіль
«Дах» О. М. Галина — Світлана
«Дві стріли» О. М. Володіна — Дівчина
«Крісло» А. Маріна за Ю. М. Поляковиму — Таня
«Ріка на асфальті» А. Ліпскерова — Каніфоль
«Звичайна історія» В. С. Розова за І. О. Гончаровим — Єлизавета Олександрівна
«Білоксі-Блюз» Н. Саймона — Ровенна
«Норд-Ост» А. Богдановича — Ольга
2007 — «Затоваренна бочкотара» В. П. Аксьонова. Режисер: Євген Каменькович — Сільвія
«Матроська тиша» О. А. Галича — Таня
«Міф про Дон-Жуана» Мольєра — Ельміра
«Механічне піаніно» О. А. Адабашьяна та М. С. Міхалкова за А. П. Чеховим — Софія Єгорівна
«Останні» М. Горького — Любов
«Прощайте… і рукоплескайте!» А. Богдановича — Мадалена
«Небезпечні зв'язки» Ш. де Лакло — Маркіза де Мартей
«Секс, брехня і відео» С. Содерберга — Ганна Мілані
«Старий квартал» Т. Вільямса — Джейн
«Дядя Ваня» А. П. Чехова. Режисер: Міндаугас Карбаускіс — Олена Андріївна, 27 років, дружина відставного професора Серебрякова
«Ідіот» Ф. М. Достоєвського — Настасья Пилипівна
«На всякого мудреця досить простоти» О. М. Островського — Клеопатра Львівна Мамаєва, дружина Ніла Федосеїча
«Сублімація кохання» Альдо де Бенедетті — Паола
«Божевільний день, або Одруження Фігаро» П. де Бомарше — графиня Альмавіва
«Чайка» А. П. Чехова — Ірина Миколаївна Аркадіна, у шлюбі Треплєва, акторка

Московський Художній театр імені А. П. Чехова

«Антігона» за п'єсою Жана Ануя. Режисер: Темур Чхеїдзе — Антігона
«Качине полювання» О. В. Вампілова. Режисер: Олександр Марін — Галина
«Остання жертва» О. М. Островського. Режисер: Ю. І. Єрьомін — Юлія Павлівна Тугіна, молода вдова
«Тартюф» Мольєра. Режисер: Ніна Чусова — Ельміра, дружина Оргона
«Жінка з моря» Г. Ібсена — Еліда
«Подія» М. О. Булгакова. Режисер: Костянтин Богомолов — Любов Трощейкіна, дружина художника Олексія Максимовича
«Ідеальний чоловік. Комедія». Твори К. Ю. Богомолова за творами Оскара Вайлда. Режисер: Костянтин Богомолов — місіс Чівлі, шантажистка, колишня однокласниця леді Чілтерн
«Карамазови». Фантазії режисера К. Ю. Богомолова на тему роману Ф. М. Достоєвського. Режисер: Костянтин Богомолов — Хохлакова-кубушка (Катерина Йосипівна Хохлакова)
«Трамвай „Бажання“» (сцени з міського життя) Т. Вільямса. Режисер: Роман Феодори — Бланш Дюбуа
«Мушкетери. Сага. Частина перша». Твір К. Ю. Богомолова. Романтичний треш-епос за мотивами роману Александра Дюма. Режисер: Костянтин Богомолов — Міледі
«350 Сентрал парк Вест, New York, NY 10025» за п'єсою Вуді Аллена. Режисер: Костянтин Богомолов — Філліс Ріггс, психоаналітикиня, дружина Сема

Ролі в кіно


Рік		Назва	Роль
1984	ф	Ще люблю, ще сподіваюся	дружина Петра Захарова
1985	ф	Валентин і Валентина	Валентина
1985	ф	Особиста справа судді Іванової	Ольга Миколаївна, вчителька музики
1985	ф	Після дощику в четвер	Мілоліка
1986	ф	Подорож мсьє Перрішона	Анрієтті
1986	ф	По головній вулиці з оркестром	Ксюша, дочка Муравіних
1987	ф	Забави молодих	Світлана Бобильова, студентка технікуму
1987	ф	Дні і роки Миколи Батигіна	Юля
1989	ф	Життя за лімітом	Маша, лімітниця
1989	ф	Молода людина з хорошої сім'ї	Аріна
1989	ф	Шляхетний розбійник Володимир Дубровський	Марія Кирилівна Троєкурова (Маша)
1990	ф	Мордочка	Віра, подруга Гени
1990	ф	Під північним сяйвом	Анна
1992	ф	Сповідь утриманки	Марія Смирнова, провінційна утриманка
1992	ф	Тридцятого знищити!	Лана (роль озвучила Наталія Гурзо)
1995	ф	Німий свідок / Mute Witness	Біллі Гьюз, глухоніма дівчина, фахівчиня із спецгриму в кіно
1995	ф	Трибунал (Швеція)	адвокатка
1996	ф	Золотий туман	знімалася
1996	ф	Справи смішні, справи сімейні	знімалася
1998	ф	За два кроки від неба	Віра
2002	с	За лаштунками	Тетяна Занегін, акторка, «прима» театру
2005	с	Єсенін	Зінаїда Миколаївна Райх, перша дружина Сергія Єсеніна
2006	с	Ад'ютанти любові	Аглая Ланська, сестра Євдокії Черкасової, мати Варвари Ланської, тітка Петра Черкасова, дружина Дмитра Неврева
2007	ф	Ювілей	Кіра
2008	с	Спадщина	Ліза
2009	с	Непоодинокі	Марія
2009	с	Танго з ангелом	Лідія Верницька, ворожка, психологиня, мати Івана
2010	с	Французький лікар	Ніна Дмитрівна Дорохова, головна лікарка
2010	ф	Люблю 9 березня!	Катерина Казанцева, письменниця
2012	ф	Око Боже (документальний фільм)	Ірина Олександрівна Антонова, радянська і російська мистецтвознавиця
2013	ф	Обмани, якщо любиш	Олена Сергіївна, мати Сергія і Марти
2018	с	Хороша дружина	Світлана Гранова, юристка, адвокатка в юридичній фірмі «Швець, Гранова, Калінін і партнери»
2019	с	Утриманки	Людмила (Мила) Долгачова, дружина Ігоря Долгачова, коханка Кирила Сомова
2019	ф	Ампір V	мати Рами (Романа Шторкіна)

Визнання

Державні нагороди та звання

1995 — почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації» — за заслуги в галузі мистецтва^[7].
2006 — почесне звання «Народний артист Російської Федерації» — за великі заслуги в галузі мистецтва^[2].

Громадські нагороди та премії

1996 — "спеціальна згадка журі на Міжнародному фестивалі фантастичних фільмів в Жерармереі (Франція) — за виконання ролі Біллі Гьюз у фільмі «Німий свідок» («Mute Witness») (1995; ФРН, Велика Британія, Росія) режисера Ентоні Воллера.
1997 — премія газети «Комсомольська правда» — за ролі у виставах «Прощайте… і рукоплескайте!» А. Богдановича і «Старий квартал» Т. Вільямса на сцені Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова.
1999 — театральна премія газети «Московський комсомолець» у номінації «Найкраща жіноча роль» в категорії «Полуметри» — за роль Настасії Пилипівни в спектаклі «Ідіот» за романом Ф. М. Достоєвського на сцені Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова.
1999 — російська театральна премія «Чайка» — за роль Паоли у виставі «Сублімація кохання» за п'єсою Альдо де Бенедетті на сцені Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова.
2011 — театральна премія газети «Московський комсомолець» у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» в категорії «Полуметри» — за роль Аркадіної у виставі «Чайка» на сцені Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова.
2012 — іменна 17-та премія Олега Табакова за досягнення в галузі культури — «за безумовні творчі перемоги у втіленні ролей» Аркадіної та Любові Трощейкіної у виставах «Чайка» і «Подія»^[8].
2014 — премія «Творче відкриття» імені Олега Янковського — «за точне втілення режисерського задуму і віртуозну акторську гру» у виставах «Карамазови» та «Ідеальний чоловік. Комедія» на сцені МХТ імені А. П. Чехова.
2016 — іменна 21-ша премія Олега Табакова за досягнення в галузі культури — «за творчі досягнення в спектаклях МХТ імені А. П. Чехова останніх років»^[9].