Поштовхи відчувалися від Орегон аж до Лос-Анджелес а, а всередину континенту — до центру Невади. У результаті землетрусу і подальших пожеж загинуло до 3000 осіб, 225 000-300 000 залишилося без даху над головою, 80 % будівель в Сан-Франциско було зруйновано.
Землетрус супроводжувався зміщеннями ґрунту вздовж розломуСан-Андреас на відстань до 6,0-8,5 м. Зміщення спостерігалися в північній його третини на ділянці завдовжки 477 км.
Землетрус
О 5:12 ранку за місцевим часом стався форшок землетрусу, через 20-25 секунд за ним пішов головний сейсмічний удар, в наступні 45-60 сек мала місце серія афтершоків.
Однак основний збиток (до 80 %) був завданий не землетрусом, а пожежами спричиненими ним, що тривали чотири доби. Багато будинків було підпалено своїми ж господарями, оскільки були застраховані від пожежі, але не від руйнування в результаті землетрусу. Про це повідомляється, наприклад, у доповідній записці капітана військ зв'язку США Леонарда Вайлдмана (Leonard D. Wildman). Гасіння пожеж було ускладнено тим, що система водопостачання міста була зруйнована землетрусом.
Панорамний вид на землетруси і пожежі в Stanford Mansion site, 18 квітня — 21, 1906
Жертви і руйнування
Мародерство під час пожежі
Відразу після катастрофи було офіційно оголошено про 498 загиблих в Сан-Франциско, 102 в Сан-Хосе та 64 в Санта-Роза. Зараз ця цифра визнана сильно заниженою, відомо, наприклад, що при підрахунках абсолютно не були враховані жертви з Чайнатауна. В наш час[коли?] загальне число загиблих оцінюється в 3000 осіб. З 410-тисячного населення Сан-Франциско 225 000-300 000 залишилося без даху над головою.
Загальний збиток від землетрусу і пожеж оцінювався в 1906 році у $400 млн (з урахуванням інфляції еквівалентно $6,5 млрд 2006).
Ліквідація наслідків
Хоча часто повідомляють, що мер Сан-Франциско Є. Шміц (Eugene Schmitz[en]) і генерал Ф. Фанстон (Frederick Funston[en]), командувач військової бази Президія (фільм), оголосили в місті воєнний стан, він не був введений. 4000 солдатів, які брали участь у гасінні пожеж і ліквідації їх наслідків підпорядковувалися цивільним службам. Шмітц, проте, вже 18 квітня видав наказ, що дозволяє поліції та солдатам розстрілювати на місці спійманих мародерів: було вбито близько 500 осіб.
Військові надали динаміт для підриву будинків, що проводився з метою запобігання розповсюдженню вогню. Вони також забезпечували постраждалих їжею і домівкою: ними було побудовано 5610 тимчасових будинків. Ці будинки здавалися за $2 в місяць, максимальна кількість людей, що жили в них склала 16 448, в 1907 майже всі вони були покинуті. 1 липня1906 влада міста знайшла можливим відмовитися від подальшої допомоги армії.
