PROFILBARU.COM

*Про електронні комунікації*
Про електронні комунікації
Закон України
Загальна інформація
Номер:	1089-IX
Номер проєкту:	3014
Попередній закон:	Про телекомунікації, Про радіочастотний ресурс України
Дати
Поданий на розгляд:	5 лютого 2020
Прийнятий:	16 грудня 2020
Підписаний Президентом:	12 січня 2021
Діє/діяв з:	1 січня 2022
	Статус: Чинний

Закон України «Про електронні комунікації» — Закон України, що визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

Потреба у прийнятті Закону

Чинна Угода про асоціацію України та ЄС передбачає обов'язок України з імплементації до національної правової системи законодавчих актів ЄС у сфері телекомунікацій, в тому числі, нових. План заходів з реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС передбачає опрацювання питання щодо інтеграції до внутрішнього ринку ЄС у сфері цифрової економіки. Це потребуватиме відповідності українського законодавства актуальному законодавству ЄС у даній сфері. При розробці Закону за основу були взяті положення Європейського кодексу електронних комунікацій. До прийняття Закону Україна майже не здійснювала практичних кроків щодо імплементації актів права ЄС в сфері телекомунікацій в чинне законодавство.

Проходження законопроєкту

Проєкт закону 05.02.2020 поданий групою народних депутатів IX скликання, 20.05.2020 включений до порядку денного.
16.06.2020 прийнятий у першому читанні, а 30.09.2020 в цілому.
29.10.2020 Президент ветував закон та надав свої пропозиції до його тексту.
16.12.2020 Закон підтримано в доопрацьованій редакції.
12.01.2021 Президент підписав Закон.

Структура

Закон великий за об'ємом, складається зі 128 статей у 19-ти розділах:

Розділ I. Загальні положення
Розділ II. Державне управління і регулювання у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра
Розділ III. Державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра
Розділ IV. Загальна авторизація
Розділ V. Електронні комунікаційні мережі
Розділ VI. Доступ та взаємоз'єднання електронних комунікаційних мереж загального користування
Розділ VII. Технічне регулювання електронних комунікацій
Розділ VIII. Державне управління та регулювання у сфері радіочастотного спектра
Розділ IX. Користування радіочастотним спектром
Розділ X. Радіообладнання, випромінювальні пристрої та присвоєння радіочастот
Розділ XI. Ресурси нумерації
Розділ XII. Аналіз ринків електронних комунікацій
Розділ XIII. Універсальні електронні комунікаційні послуги
Розділ XIV. Послуги електронних комунікацій та кінцеві користувачі послуг
Розділ XV. Конфіденційність електронних комунікаційних послуг
Розділ XVI. Захист прав та інтересів кінцевих користувачів послуг
Розділ XVII. Відповідальність за порушення законодавства про електронні комунікації
Розділ XVIII. Міжнародне співробітництво
Розділ XIX. Прикінцеві та перехідні положення.

Основні положення

Закон уточнює термінологію у сфері електронних комунікацій, впроваджує принцип мінімально необхідного та передбачуваного регулювання галузі, а також принципи прозорості, відсутності дискримінації і технологічної нейтральності.

Крім того, запроваджується повідомний принцип реєстрації суб'єктів господарювання у сфері електронних комунікацій; запроваджуються консультації з учасниками ринку з усіх питань, що зачіпають їхні інтереси, та встановлюється процедура подання документів до регуляторного органу в електронному вигляді.

Також передбачається проведення географічних оглядів мереж для побудови карти покриття країни широкосмуговим доступом до інтернету^[1].

Для абонентів Закон, крім іншого, передбачає:

визначення доступу до інтернету як універсальної послуги^[en] у сфері електронних комунікацій, яка покликана забезпечити доступність для населення послуг інтернет;
позасудовий захист прав за допомогою НКРЗІ;
можливість замовлення окремої послуги поза пакетом;
інформування постачальником про мінімальну, середню та максимальну швидкість надання послуги інтернет^[2].