Ефес (руків'я)

Ефес рапіри, 1580—1600 роки.

Ефес меча.

Декоративний ніж Уаренського

Ефе́с^[1] (рос. эфес, адаптоване від нім. Gefäss) або держак^[2] — частина холодної зброї з довгим клинком (шаблі, шпаги, палаша тощо), призначена для утримання зброї та захисту руки. Держак є одною з двох основних частин холодної зброї, протилежним до клинка. Держак шаблі називався також хрестом^[3] або крижем^[4].

Ефес складається з гарди і руків'я з головкою. До ефеса може кріпитися темляк (як елемент обмундирування), а також різні призові знаки і знаки нагород.

Складові ефеса

Складові шаблі

A — ефес (держак).
Деталі B (складається з C, D, E) не відносяться до ефеса^[5].
1 — верхів'я(яблуко, навершя).
2 — руків'я (рукоятка, черен, ручка).
3 — перехрестя (хрестовина, хрест, криж).
4 — гарда.
Деталі 5 — 10 не відносяться до ефеса^[6].

Гарда

Гарда (фр. garde, від garder — «зберігати», «охороняти», «захищати») або хрест, криж — елемент ефеса, призначений для захисту руки. На ранніх клинках гард не існувало. Перші гарди являли собою перехрестя — планку, перпендикулярну клинку та руків'ю і розташовану в одній з ними площині, або невеликий диск, бляху, встановлені між клинком та руків'ям. Починаючи з XVI ст. стали з'являтися круглі гарди, а також гарди у вигляді дужки, що з'єднує верхню частину руків'я з нижньою.

Хрестовина

Хрестовина — захисний пристрій, розташований у передній частині руків'я, що виступає над обухом та лезом. Хрестовину, що виступає над голомінню клинка, називають перехрестям^[7].

Держак

Держак — основна частина ефеса, за яку безпосередньо здійснюється захват рукою^[7].

Верхів'я

Верхів'я (головка руків'я, яблуко) — деталь руків'я, що знаходиться на його кінці (зверху), і виконує функцію обмежувача. Масивне навершя називають набалдашником^[7].

Див. також

• Ніж
• Руків'я (холодна зброя)

Примітки

1. Ефес // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Словарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко); Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов); Російсько-український словник 1930 р. (О. Ізюмов)
3. Хрест // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
4. Криж // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
5. B — клинок (лезо, залізко).
   C — застава — сильна частина клинка.
   D — міць — середня частина клинка.
   E — перо — двосічний кінець леза (слабка частина клинка, передньої — робочої — частини клинка).
   
6. 5 — гострій — різальний окраєць.
   6 — тилій — незагострений бік клинка (обух).
   7 — плаз — бічна площина клинка (голомінь).
   8 — діл — жолобок, що одночасно збільшує міцність і полегшує штабу.
   9 — молоток (елмань) — збільшує міцність передньої — робочої — частини клинка.
   10 — вістря (носок, штих, жало).
7. Методика криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів: Терміни та визначення (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2022. Процитовано 17 лютого 2021.

Література

• David Haring, ed. The Complete Encyclopedia of Weapons. Gallery Press, 1980, p. 48 (англ.)