Едвард Ф. Андерсон народився і виріс в Південній Каліфорнії. Закінчив відомий в американських кактусних колах Помона-коледж (Pomona College, Claremont), де йому викладав, а потім став керівником дисертаційної роботи знаменитий американський ботанік-кактолог Ліман Бенсон (англ.Lyman David Benson, 1909—1993), автор відомої монографії«Кактуси США і Канади». Наприкінці 50-х р.р. Андерсон брав участь у ботанічних дослідженнях в Мексиці. На початку 60-х він досить голосно заявив про себе як про кактолога ревізією роду Ariocarpus, зробленою на основі польових досліджень в Мексиці.
У 60-70-х р.р. Едвард Андерсон викладав ботаніку в університетахЕквадору, Малайзії і Таїланду. Польові дослідження в Таїланді дозволили йому написати книгу «Рослини і люди Золотого Трикутника», що стала бестселером. У 1976 р. Андерсон отримав посаду професора біології у Вітманівському коледжі у Валла Валла (Whitman College, Walla Walla)[2]. Це дозволило йому відновити дослідження біології кактусів в природі. Велику увагу він приділяв охороні кактусів в природних середовищах існування. Зокрема, брав активну участь у довготривалому спільному проекті мексиканських університетів і Пустельного ботанічного саду в Феніксі, Аризона, з вивчення стану природних популяцій рідкісних видів кактусів в Північній Мексиці і на півострові Каліфорнія. Цей моніторинг дозволяв відстежувати динаміку чисельності природних популяцій, визначати види, що перебувають під загрозою, встановлювати причини скорочення чисельності рідкісних видів кактусів, давати обґрунтовані рекомендації щодо заходів охорони цих видів. Крім суто наукових результатів, ця робота дозволяла Андерсону робити світлини найрідкісніших кактусів, які потім він розміщував у своїх книгах.
Едвард Андерсон був активним членом IOS (Міжнародної організації з вивчення сукулентів). З 1984 р. він був віце-Президентом[2], а з 1989 р. — президентом цієї найавторитетнішої міжнародної організації кактологів. В 1994 р., пішовши у відставку з посади президента, він продовжував надавати допомогу своїм колегам на посаді секретаря IOS.
Андерсон написав велику кількість книг і статей. Книга «Пейот: Божественний кактус» (Anderson, Е. F., Peyote: The Divine Cactus — 1980, 295 стор.) перевидавалася тричі. Незадовго до смерті вийшла його найвидатніша книга «The Cactus Family» (укр.«Родина катусових»).
Нагороди і вшанування пам'яті
У 1998 році за свої видатні дослідження Едвард Фредерік Андерсон був удостоєний нагороди Cactus d'Or Князівства Монако.
