Дівоче джерело

Дівоче джерело швед. Jungfrukällan Оригінальний постер до фільму Жанр драма Режисер Інгмар Бергман Продюсер Allan Ekelund^d Сценарист Ulla Isaksson^d На основі балади «Дочки Тере з Венге» У головних ролях Макс фон Сюдов[1][2], Біргитта Вальберг[1][3][2], Гуннель Ліндблум[1][3][2], Birgitta Pettersson^d[2], Allan Edwall^d[2], Axel Düberg^d[2], Tor Isedal^d[2], Gudrun Brost^d[3][2] і Oscar Ljung^d[3][2] Оператор Свен Нюквіст Композитор Erik Nordgren^d Кінокомпанія Svensk Filmindustri (SF) Дистриб'ютор Svensk Filmindustri Тривалість 89 хв. Мова шведська, німецька Країна  Швеція Рік 1960 Дата виходу 8 лютого 1960 (Швеція) IMDb ID 0053976 Рейтинг IMDb: Додаткові характеристики Формат плівки 35 мм Співвідношення 1,37 : 1 Колір чорно-білий Звук моно

«Дівоче джерело» (швед. Jungfrukällan) — шведський драматичний фільм 1960 року, поставлений режисером Інгмаром Бергманом за шведською народною баладою «Дочки Тере з Венге». Це один з декількох фільмів Бергмана, дія яких відбувається у далекому минулому (як «Сьома печатка» або «Особа»). У травні 1960 року стрічка брала участь в основній конкурсній програмі 14-го Каннського міжнародного кінофестивалю та отримала Спеціальну згадку журі. Фільм також отримав премію «Оскар» Американської кіноакадемії як Найкращий фільм іноземною мовою.

Сюжет

У будинку на узліссі мешкає селянська сім'я: хазяїн (Макс фон Сюдов), його дружина, їхня дочка Карін (Біргітта Петтерсон) і донька хазяїна від першого шлюбу Інгері (Гуннель Ліндблум); з ними живе декілька слуг. Падчерка вагітна невідомо від кого. Вона майже ненавидить свою сестру та звертається за допомогою до бога Одіна.

Батьки відправляють молодшу дочку в сусіднє поселення, щоб вона відвезла до церкви свічки́. Падчерку посилають разом з нею. У лісі вони зустрічаються з чаклуном-відлюдником. Інгері відстає від сестри. Виїхавши на ясну поляну, нарядно одягнена молодша дочка хазяїна зустрічає трьох братів-обідранців (двох дорослих й однієї дитини), які пасуть кіз. Вона ділить з ними трапезу. Після вгамування голоду та спраги її ґвалтують і вбивають. Падчерка спостерігає за тим, що відбувається із-за кущів. Роздягнувши жертву і поклавши її дорогий одяг у свої мішки, брати йдуть в той бік, звідки приїхали сестри. Молодший брат-підліток кидає на обличчя і тіло убитої кілька жмень землі.

Брати приходять на нічліг до будинку хазяїна. Їх впускають у житло, саджають за стіл і залишають ночувати. Перед сном один із злочинців пропонує хазяйці купити дорогу, але брудну й розірвану сукню. Мати впізнає одяг своєї дочки. Ридаючи, вона повідомляє страшну звістку чоловікові.

Селянин виходить у двір подихати повітрям. У сінях він зустрічає Інгері, яка розповідає йому про все, що сталося і кається у власній провині. Хазяїн наказує доньці затопити лазню, а сам вирушає за березовими віниками. Після того, як селянин виходить з лазні, він озброюється ножем для забою худоби і приходить в сіни, де сплять вбивці. Він спокійно чекає світанку і вступає з кожним у бій поодинці. Після вбивства старших братів він піднімає на руки підлітка і розбиває його голову об одвірок.

Сім'я вирушає на пошуки тіла молодшої дочки. Знайшовши її, селянин відчайдушно молиться Богові та присягається збудувати на цьому місці храм. Коли мати підводить голову убитої, з-під неї пробивається джерело і перетворюється на чистий струмок — Дівоче джерело.

У ролях

Актор	Роль
Макс фон Сюдов	Тере
Біргитта Вальберг	Мерета
Гуннель Ліндблум	Інгері
Біргітта Петтерссон	Карін
Аксель Дюберг	худий
Тур Іседаль	без'язикий
Аллан Едвалль	жебрак
Уве Порат	хлопчик
Аксель Слангус	сторож біля моста
Гудрун Брост	Фріда
Оскар Люнг	Симон
Тур Буронг, Лейф Форстенберг	батраки

Знімальна група

• Автор сценарію — Улла Всакссон, за баладою «Дочки Тере з Венге»
• Режисер-постановник — Інгмар Бергман
• Продюсер — Інгмар Бергман, Аллан Екелунд (в титрах на зазначені)
• Оператор — Свен Нюквіст
• Композитор — Ерік Нурдгрен
• Монтаж — Оскар Русандер
• Художник-постановник — Пер Аксель Лунгрен
• Художник з костюмів — Марик Вос-Лунд

Історія цензури в США

Основні зауваження цензури до фільму викликала півторахвилинна сцена зґвалтування дівчини в лісі. Трибунал з цензури в Детройті змусив вирізати її, попри те, що до перегляду фільму в кінотеатрах допускалися лише дорослі. Комісія у справах штату Нью-Йорк зажадала видалити два короткі плани з сцени зґвалтування «оскільки вони були занадто відвертими. У цих кадрах один пастух знаходиться у недвозначній позі, а голі ноги розсовує інший пастух». У обох випадках дистриб'ютор погодився внести зміни.

Такі ж зміни були запропоновані в Форт-Верті. У 1962 році, після того, як дистриб'ютор відмовився внести зміни, цензори відмовили в дозволі на демонстрацію фільму, а Адміністративна комісія з цензури підтримала цю відмову. Позов до Окружного суду округу Таррант, а потім апеляція до Верховного суду штату Техас не принесли результату: суд в обох випадках став на сторону цензорів.^[4]

Нагороди та номінації

Список нагород та номінацій[5]
Кінофестиваль/Кінопремія	Рік	Категорія	Номінант(и)	Результат	Дж
Каннський міжнародний кінофестиваль	1960	Золота пальмова гілка	Дівоче джерело	Номінація
		Спеціальна згадка		Перемога
Премія «Оскар»	1961	Найкращий фільм іноземною мовою	Дівоче джерело	Перемога
		Найкращий дизайн костюмів	Марик Вос-Лунд	Номінація
Премія «Золотий глобус»	1961	Найкращий фільм іноземною мовою	Дівоче джерело	Перемога
Премія «Kinema Junpo»	1962	Найкращий фільм іноземною мовою	Дівоче джерело	Перемога
		Найкращий іноземний режисер	Інгмар Бергман	Перемога

Примітки

1. http://stopklatka.pl/film/zrodlo
2. http://www.imdb.com/title/tt0053976/fullcredits
3. http://www.allocine.fr/film/fichefilm_gen_cfilm=1917.html
4. Дон Б. Соува. Девичий источник // 125 запрещённых фильмов: Цензурная история мирового кинематографа = Forbidden Films: Censorship Histories Of 125 Motion Pictures / Пер. с англ. Ирины Тарановой. — 1-ое. — Екатеринбург : Ультра.Культура, 2008. — С. 90-93. — 3000 прим. — ISBN 978-5-9681-0121-1. Архівовано з джерела 1 січня 2013 (рос.)
5. Нагороди та номінації фільму Дівоче джерело на сайті IMDb (англ.)

Посилання

• Дівоче джерело на сайті IMDb (англ.) (станом на 31.03.2018)

Портал «Кінематограф»