Народився 1960 року в Парижі у сім'ї льотчика-військового. Згодом сім'я переїхала до Далласу, потім до Балтимору, поки врешті не осіла у Вашингтон, Північна Кароліна. Там Вілкінс вчився у місцевій старшій школі, де був лідером баскетбольної команди. Двічі приводив її до титулу чемпіона штату.
Ігрова кар'єра
На університетському рівні грав за команду Джорджія (1979–1982). Ставав найкращим баскетболістом конференції SEC, а також включався до символічної другої збірної NCAA.[1]
1982 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 3-м номером командою «Юта Джаз». Проте професіональну кар'єру розпочав виступами за «Атланта Гокс», куди був обміняний через кілька місяців на Джона Дрю та Фрімена Вільямса.[2] Захищав кольори команди з Атланти протягом наступних 12 сезонів.
1985 року виграв свій перший конкурс слем-данків. 1986 року, після кількох впевнених сезонів у лізі, став найкращим бомбардиром НБА, забиваючи 30,3 очок за матч. Того ж сезону вперше взяв участь у Матчі всіх зірок НБА, а також був включений до символічної збірної НБА. Під час зіркового вікенду 1986 спробував повторити свій успіх у конкурсі слем-данків, однак поступився одноклубнику Спаду Веббу. В одному з матчів сезону Вілкінс забив 57 очок. Команда з 50-ма перемогами легко пробилася до плей-оф. Там у першому раунді обіграла «Детройт», проте в другому поступилася майбутньому чемпіону «Бостону».
Наступного року знову взяв участь у матчі всіх зірок та був другим за результативністю в лізі, поступившись лише Майклу Джордану. 16 квітня 1987 року у матчі проти «Чикаго» забив своє 10,000-е очко в кар'єрі. Допоміг команді здобути 57 перемог у регулярному сезоні, тому очікування на чемпіонство були високі. Проте у півфіналі Східної конференції «Атланта» програла «Детройту».
У сезоні 1987-1988 набирав рекордні для себе 30,7 очок за гру, що, однак не дозволило йому стати найкращим бомбардиром ліги, поступившись Майклу Джордану (35 очок за гру). Він також програв йому в конкурсі слем-данків. Проте Вілкінс допоміг команді втретє поспіль здобути мінімум 50 перемог у сезоні та дійти до півфіналу Східної конференції у плей-оф, де у важкій серії з семи матчів «Атланта» програла «Бостону».
У сезоні 1988-1989 до «Атланти» приєднались Реджі Теус та Моузес Мелоун, що підсилило атакуючу та оборонну гру команди. Однак у плей-оф, вона вилетіла вже у першому раунді, програвши «Мілвокі Бакс».
Наступного сезону Вілкінс вдруге в кар'єрі виграв конкурс слем-данків, перемігши Кенні Сміта. Однак у регулярному сезоні «Атланта» здобула лише 41 перемогу, що було недостатньо для потрапляння до плей-оф. Через незадовільні результати команду покинув її головний тренер Майк Фрателло.
У сезоні 1990-1991 в середньому робив 9 підбирань, що було найкращим показником в команді. Він також восьмий рік поспіль був її найкращим бомбардиром, набираючи 25,9 очок за гру. Взимку вшосте поспіль зіграв на матчі всіх зірок. За підсумками сезону втретє в кар'єрі був включений до Другої збірної НБА, а «Атланта» повернулась до плей-оф. Проте там програла вже у першому раунді чинному чемпіону «Детройту».
У сезоні 1991-1992 набрав своє 20,000-е очко, ставши 16-м гравцем, якому це вдалося. 2 лютого 1993 року в матчі проти «Сіетл Суперсонікс» набрав 20,880 очок у кар'єрі. Таким чином він став найкращим бомбардиром франшизи, обігнавши Боба Петтіта. Атланта пробилась до плей-оф, проте знову вилетіла у першому раунді, цього разу від «Чикаго».
Взимку 1994 року був обміняний до складу «Лос-Анджелес Кліпперс» на Денні Меннінга. На момент обміну Вілкінс набирав в середньому 24,4 очок за гру. Таким чином це єдиний епізод в історії НБА, коли команда, будучи на першому місці у своїй конференції, обмінює свого найкращого бомбардира. Вілкінс залишив «Атланту» як найрезультативніший гравець в її історії з 23,292-ма очками.
Влітку 1994 року перейшов до «Бостон Селтікс», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри. В цей період також став чемпіоном світу в складі збірної США.
Наступною командою в кар'єрі гравця був «Панатінаїкос» з Греції, за який він відіграв один сезон.[3] У складі грецького клубу став чемпіоном Євроліги, Найціннішим гравцем Фіналу чотирьох Євроліги, Найціннішим гравцем матчу всіх зірок чемпіонату Греції, володарем Кубка Греції та Найціннішим гравцем матчу Фіналу кубка Греції.
1997 року перейшов до італійської команди «Фортітудо», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри.[4]
Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Орландо Меджик», до складу якої він приєднався 1999 року і за яку відіграв лише частину сезону. В Орландо грав разом з братом Джеральдом Вілкінсом.
Життя після НБА
2004 року почав працювати у структурі «Атланта Гокс» як віце-президент з баскетбольних операцій.[5] Він також працює на телебаченні аналітиком матчів за участю «Атланти».
