PROFILBARU.COM

Дивізіо́н Но́ррис було сформовано у 1974 році в складі Конференції Принца Уельського. У 1981 році дивізіон передали Конференції Кларенса Кемпбела. Дивізіон проіснував 19 сезонів до 1993 року. Названий на честь Джеймса І. Норриса. Був попередником Центрального дивізіону.

Його часто називають дивізіоном Чака Норриса через інтенсивні протистояння між командами, особливо між Чикаго Блек-Гокс та Детройт Ред-Вінгс. Багато ігор між цими командами призводили до масових бійок, суперечок на лавах запасних та порушень правил ключкою.

Зміни структури дивізіону

1974—1979

Зміни після сезону 1973—1974

Створено дивізіон Норрис в результаті перерозташування ліги.
Детройт Ред-Вінгс таонреаль Канадієнс перебазувалися зі Східного дивізіону.
Лос-Анджелес Кінгс та Піттсбург Пінгвінс перебазувалися із Західного дивізіону.
Додано Вашингтон Кепіталс унаслідок розширення ліги.

1979—1981

Детройт Ред-Вінгс
Лос-Анджелес Кінгс
Монреаль Канадієнс
Піттсбург Пінгвінс
Гартфорд Вейлерс

Зміни після сезону 1978—1979

Гартфорд Вейлерс запрошено до вступу в НХЛ з Всесвітньої хокейної асоціації (ВХА).
Вашингтон Кепіталс переведено до дивізіону Патрик.

1981—1982

Зміни після сезону 1980—1981

Дивізіон Норрис перейшов від Конференцій Принца Уельського до Конференції Кларенса Кемпбела.
Гартфорд Вейлерс та Монреаль Канадієнс переведено до дивізіону Адамс.
Піттсбург Пінгвінс переведено до дивізіону Патрик.
Лос-Анджелес Кінгс переведено до дивізіону Смайт.
Міннесота Норз-Старс і Торонто Мейпл Ліфс переведено з дивізіону Адамс.
Чикаго Блек-Гокс, Сент-Луїс Блюз та Вінніпеґ Джетс переведено з дивізіону Смайт.

1982—1986

Детройт Ред-Вінгс
Чикаго Блек-Гокс
Міннесота Норз-Старс
Сент-Луїс Блюз
Торонто Мейпл Ліфс

Зміни після сезону 1981—1982

Вінніпеґ Джетс переведено до дивізіону Смайт.

1986—1992

Детройт Ред-Вінгс
Чикаго Блекгокс
Міннесота Норз-Старс
Сент-Луїс Блюз
Торонто Мейпл Ліфс

Зміни після сезону 1985—1986

Чикаго Блек-Гокс змінили назву на Чикаго Блекгокс.

1992—1993

Детройт Ред-Вінгс
Чикаго Блекгокс
Міннесота Норз-Старс
Сент-Луїс Блюз
Торонто Мейпл Ліфс
Тампа-Бей Лайтнінг

Зміни після сезону 1991—1992

Додано Тампу-Бей Лайтнінг в результаті розширення ліги.

Після сезону 1992—1993

Лігу було перерозподілено на дві конференціяї по два дивізіони у кожній:

Переможці чемпіонату дивізіону

У дужках (перемоги-нічиї-поразки, набрані очки у регулярному сезоні).

1975 - Монреаль Канадієнс (47–14–19, 113 очок)
1976 - Монреаль Канадієнс (58–11–11, 127 очок)
1977 - Монреаль Канадієнс (60–8–12, 132 очки)
1978 - Монреаль Канадієнс (59–10–11, 129 очок)
1979 - Монреаль Канадієнс (52–17–11, 115 очок)
1980 - Монреаль Канадієнс (47–20–13, 107 очок)
1981 - Монреаль Канадієнс (45–22–13, 103 очки)
1982 - Міннесота Норз-Старс (37–23–20, 94 очки)
1983 - Чикаго Блек-Гокс (47–23–10, 104 очки)
1984 - Міннесота Норз-Старс (39–31–10, 88 очок)
1985 - Сент-Луїс Блюз (37–31–12, 86 очок)
1986 - Чикаго Блек-Гокс (39–33–8, 86 очок)
1987 - Сент-Луїс Блюз (32–33–15, 79 очок)
1988 - Детройт Ред-Вінгс (41–28–11, 93 очки)
1989 - Детройт Ред-Вінгс (34–34–12, 80 очок)
1990 - Чикаго Блекгокс (41–33–6, 88 очок)
1991 - Чикаго Блекгокс (49–23–8, 106 очок)
1992 - Детройт Ред-Вінгс (43–25–12, 98 очок)
1993 - Чикаго Блекгокс (47–25–12, 106 очок)

Переможці плей-оф дивізіону

Володарі Кубка Стенлі

Число перемог у дивізіоні за командою

Команда	Число перемог у дивізіоні	Рік останньої перемоги
Монреаль Канадієнс	7	1981
Чикаго Блекгокс	5	1993
Детройт Ред-Вінгс	3	1992
Міннесота Норз-Старс	2	1984
Сент-Луїс Блюз	2	1987