Джерки — традиційна страва як північноамериканських, так і південноамериканських індіанців; саме слово «джерки» походить з мови кечуа: «charqui» — «в'ялене м'ясо». В'ялення м'яса було одним із перших людських принципово важливих методів збереження їжі для виживання.[1]
У Європі джерки стали популярними ще за походів Наполеона.
Виробництво
Джеркі — м'ясо, традиційно покраяне на смужки, позбавлене тлущу, мариноване та сушене або вуджене при низьких температурах (звичайно нижче 70 °C), а то й посолене та й сушене на сонці. Завдяки таким процесам отримуються закуски із соленим, пікантним та напівсолодким смаком, які зберігаються довгостроково без охолодження.
Виробляють джеркі на сучасних заводах у сушильних печах, обладнаних нагрівальними елементами та вентиляторами. Поєднання швидкого переміщення повітря і слабкого вогню підсушує м'ясо до необхідної вологості протягом декількох годин, а витяжні отвори в печах сприяють видаленню вологи з повітря. М'ясо висушують до належного рівня вологи для запобігання псуванню; готові джеркі пакуються в пластикові пакети.[2]
Популярність
Джеркі надзвичайно популярний вид закусок у Канаді, США та Західній Європі. Починаючи від 1996 року джеркі обрано їжею для астронавтів NASA завдяки своїй невеликій вазі та високому рівню калорійності. Джеркі використовується як самостійний продукт або як закуска до пива.
Примітки
↑M. A., Anthropology; B. Ed., Illinois State University; Twitter, Twitter. Ch'arki, the Original Beef Jerky. ThoughtCo(англ.). Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 2 липня 2020.
