Демченко Яків Григорович

Демченко Яків Григорович
Народився	8 жовтня 1842(1842-10-08) Деньги, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	1 лютого 1912(1912-02-01) (69 років)
Діяльність	політик, правник, суддя, публіцист, журналіст
Галузь	право[1], justice and judicial activities^d[1], журналістика[1], публіцистика[1] і політична діяльність[1]
Alma mater	Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира
Знання мов	російська[1]

Яків Григорович Демченко (нар. 8 жовтня 1842(18421008) — 1 лютого 1912) — російський та український громадський діяч, публіцист.

Життєпис

Народився у селі Деньги Золотоніського повіту Полтавської губернії у дворянській родині теоретика права Григорія Демченка, вищу освіту здобув на юридичному факультеті Київського університету. Працював у юридичній сфері усе життя, після відставки жив у родовому маєтку на Херсонщині^[2] Відомість набув зі своїми численними публіцистичними роботами, де виступив як активний консерватор, прихильник ідеологічних засад, близьких до чорносотенства, хоча не належав до жодної з чорносотенних організацій. Водночас, на відміну від інших діячів правого табору у деяких роботах Демченко з емоційним захистом українофільського руху звинуватив російську владу в небажанні враховувати українську самобутність і намаганні затерти її примусово.

«Приводом для звинувачень Шевченка у сепаратизмі було те, що він врозумляв нас не цуратися свого славного походження та прекрасної мови, любити та почитати мати-Вітчизну…»^[3].

Водночас Яків Демченко був категоричним противником скасування «смуги осілості», твердячи, що це спричинить економічне закріпачення східнослов'янського, і, передовсім, українського населення євреями^[4] .

Проєкт «повороту річок»

Яків Демченко був першим, хто сформулював ідею меліорації посушливих земель Середньої Азії за допомогою великих рік Сибіру. Він вперше виклав цю ідею у невеличкій доповіді Імператорському географічному товариству, і потім неодноразово повертався до неї, намагаючись переконати в її можливості як наукові кола, так і адміністрацію, і навіть середньоазіатських феодальних володарів (хівинського та бухарського емірів). Ідея не знайшла підтримки^[5]. Проте протягом XX століття до неї неодноразово повертались, хоча не згадуючи ім'я Демченка.^[6] Син Якова Демченка Всеволод також став громадським діячем правого напрямку^[7].

Праці

• О наводнении Арало-Каспийской низменности для улучшения климата прилежащих стран. Киев, 1871; Изд. 2-е. Киев
• Заметки по вопросу о нуждах сельскохозяйственной промышленности. Киев, 1903
• Беседы о текущих событиях в России. Киев, 1905
• Правда об украинофильстве. Киев, 1906
• К вопросу о программе правых. Одесса, 1908
• Оклеветание Шевченка некоторыми патриотами. Киев, 1910
• О снятии черты еврейской оседлости. Одесса, 1911

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
2. Родовое гнездо Александрийский уезд [1] [Архівовано 5 листопада 2011 у Wayback Machine.]
3. Демченко Я. Г. Оклеветание Шевченка некоторыми париотами ь- Киев, 1910
4. http://dikijpisatel.tk/rodivshiesya-8-oktyabrya/demchenko-yakov-grigorevich#more-513^{[недоступне посилання з липня 2019]}
5. Проблемы использования водных, земельных и гидроєнергетических ресурсов центрально-азиатского региона [2] [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
6. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 24 квітня 2011.
7. Миллионер с Мостовой [3]^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Див. також

• И. Ф. Павловский Краткий биографический словарь учёных и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Первое дополнение к краткому биографическому словарю учёных и писателей Полтавской губернии — Харьков, 2009