Двигун Ванкеля — роторний бензиновий двигун, сконструйований німецьким інженером Феліксом Ванкелем (нім.Felix Wankel, 1902—1988) у 1950-х. Працює за тим же принципом, що і чотиритактний бензиновий двигун, але такти проходять у різних секторах камери — в просторі між стінками двигуна і трикутним поршнем-ротором. Двигун Ванкеля має простішу конструкцію і менші розміри, ніж поршневий чотиритактний двигун; при його використанні енергія обертання виникає відразу ж (без участі колінчастого вала).
Особливість двигуна — застосування тригранного ротора (поршня), що має вигляд трикутника Рело, що обертається усередині циліндра спеціального профілю, поверхня якого виконана по епітрохоїді (можливі й інші форми ротора і циліндра[1]).
Принцип дії
Цикл двигуна Ванкеля: впускання (блакитний), стиснення (зелений), робочий хід (червоний), випускання (жовтий)
Анімаційне зображення чотирьох тактів
Двигун Ванкеля використовує чотирьохтактний цикл:
І такт:
Паливно-повітряна суміш через впускне вікно надходить до камери двигуна
ІІ такт:
Ротор обертається та стискає суміш, що запалюється електричною іскрою
ІІІ такт:
Продукти горіння тиснуть на поверхню ротора, передаючи зусилля на циліндричний ексцентрик
IV такт:
Ротор, що обертається, витискує відпрацьовані гази у випускне вікно
Деталі двигуна
Головний вал з ротором-поршнем двигуна Wankel DKM54
.svg)
