Гіперте́кст (англ.Hypertext) — текст для перегляду на комп'ютері, який містить зв'язки з іншими документами («гіперзв'язки» чи «гіперпосилання»); читач має змогу перейти до пов'язаних документів безпосередньо з вихідного (первинного) тексту, активувавши посилання. Найпопулярнішим зразком гіпертексту є World Wide Web, у якому браузер переміщує користувача з одного документу на інший, щойно той «натисне» на гіперпосилання.
Німецький дослідник Ш. Мюнц визначає гіпертекст як нелінійний засіб презентації тексту[1].
Гіпертекст — це така форма організації тексту, при якій його одиниці представлені не в лінійній послідовності, а як система явно вказаних можливих переходів, зв'язків між ними. Слідуючи цим зв'язкам, можна читати матеріал в будь-якому порядку, утворюючи різні лінійні тексти. Найпростіший приклад гіпертексту «доінтернетовської епохи» — це будь-який словник чи енциклопедія, де кожна стаття має посилання до інших статей цього ж словника. У результаті читати такий текст можна по-різному: від однієї статті до іншої, у міру потреби, ігноруючи гіпертекстові посилання; читати статті одну за одною, справляючись із відсиланнями; переходити від одного відсилання до іншого і т. д.
Загальновідомим та яскраво вираженим прикладом сучасного гіпертексту слугують вебсторінки, підготовлені за допомогою HTML (мова розмітки гіпертексту) й розміщені у web-мережі. Відповідно, в комп'ютерній термінології під гіпертекстом розуміється текст, сформований за допомогою мови розмітки, що потенційно містить у собі гіперпосилання. Гіперпосилання дозволяють переходити від вихідного (одного) тексту до безлічі інших текстів, розміщених у web-мережі.
Історія
Терміни «гіпертекст» та «гіпермедіа» (розширення ідеї гіпертексту, що передбачає взаємні посилання в тексті, аудіо, відео тощо) запроваджено в роботі Теодора Нельсона 1965 року[2].
Гіпертекст у різноманітних галузях знань
Поняття гіпертексту має міждисциплінарний характер, гіпертекстові системи стали предметом дослідження у різноманітних галузях знань — технічних, філософських, лінгвістичних, культурологічних та ін., феномен гіпертексту ефективно виявляється у сфері творчої діяльності. Розширюється спектр успішного застосування гіпертекстових систем у багатьох сферах науки, техніки, освіти, економіки. В інформатиці це поняття детерміновано таким визначенням: «принцип організації інформаційних масивів, за яким окремі інформаційні елементи зв'язані між собою асоціативними відношеннями, що забезпечують швидкий пошук необхідної інформації та/або перегляд взаємозв'язаних даних»; у філософії — «заперечення лінійної побудови тексту»; у різноманітних галузях культурології — «в сучасних аудіовізуальних медіа нелінійний характер екранного тексту (оповіді)» (тут текст — будь-яка у загальному семіотичному розумінні інформаційно завершена і впорядкована сукупність знаків, пов'язаних між собою кодифікованою системою їх взаєморозташування (граматикою) та комплексом правил їх інтерпретації (мовою)); у лінгвістиці — «в інформаційно-комп'ютерній прикладній галузі — сіткова формалізована модель репрезентації текстів, вузли якої співвідносяться з різними пакетами текстової інформації». У сучасному мовознавстві поняття гіпертексту не обмежується лише наведеним визначенням. У лінгвостилістиці послуговуються цим терміном на позначення набору текстів, «що містять вузли переходу від одного тексту до іншого і дозволяють вибирати певні відомості для читання або послідовність читання, в такий спосіб формуючи щоразу інший організований у систему лінійний текст». Завдяки технічним засобам візуалізації, зокрема, електронному гіпертексту, що дав змогу чітко позначити вузли переходу з одного текстового рівня на інший, зросла роль мовних одиниць, що формують цей вузол переходу, — їх комунікативна, стилістична вага. Активне послугування електронним гіпертекстом дало змогу формувати нові текстові масиви — із складною текстовою архітектурою, з наявністю різних семіотичних компонентів, із мультилінгвальною структурою, відповідно актуалізувалися нові дисципліни, серед яких стилістика гіпертексту.
Літературознавство визначає «гіпертекст» як текстовий матеріал, організований в такий спосіб, що він перетворюється на «систему текстових одиниць», представлених не в лінійному порядку, а як множинність зв'язків та переходів. Слідуючи за ними, можна утворювати нові лінійні тексти, читати матеріал у будь-якій послідовності. Зрозуміло, що електронний гіпертекст також є гіпертекстом літературним, одначе гіпертексти також траплялися й до появи комп'ютерів.
Проект Xanadu — перша спороба втілити глобальну гіпертекстову систему. Від початку передбачала складніші зв'язки між документами, ніж у сучасному Інтернеті. Реалізація триває триває з 1960-з років дотепер, через що Xanadu називають першим vaporware.
Reviving Advanced Hypertext, Use IT, архів оригіналу за 26 вересня 2011, процитовано 28 травня 2017 (whether and how concepts from hypertext research can be used on the Web).
Эпштейн В. Л. Гипертекст — новая парадигма информатики// Автоматика и телемеханика. — 1991,. № 11. — с.3-16.
↑Nelson, Theodor H. (September 1965). «Complex information processing: a file structure for the complex, the changing and the indeterminate». ACM/CSC-ER Proceedings of the 1965 20th national conference.