Шари ґрунту — найтемніша частина — гумусовий горизонт А (за сучасною індексацією, прийнятою в Україні, — Н), горизонт О (або горизонт Д) (з самого верху) — дернина; під гумусовим горизонтом — перехідний В (або НР), материнська порода — горизонт С (або Р) Витяжка гумусових речовин - органічні колоїди ґрунту переведені у стан золю шляхом витіснення багатовалентних катіонів розчином хлористого калію. Дослідження органічної речовини чорноземних ґрунтів проведені на кафедрі ґрунтознавства ДБТУ.
Гу́мус, перегній (лат.humus — «земля», «ґрунт») — органічна частина ґрунту, яка утворюється в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів — гуміфікації.
Всі органічні речовини ґрунту можна систематизувати на дві основні групи. Перша група речовин входить до складу органічних залишків; вони є, продуктами їх розпаду або продуктами життєдіяльності грунтової біоти (білки і амінокислоти, прості та складні вуглеводи, органічні кислоти різної природи, жири, воски, смоли, лігнін, ензими, вітаміни та ін). В сумі органічні сполуки індивідуальної природи складають у мінеральних ґрунтах приблизно 10-15% від загального запасу органічних речовин. Однак головна частка органічної частини ґрунту представлена власне гумусовими речовинами. Ця група речовин становить у мінеральних грунтах до 85-90% від загального запасу органіки.
З ґрунту, а також зі складу гумінових кислот і кислих розчинів, було виділено та ідентифіковано кілька десятків різноманітних органічних сполук. Комплекс органічних сполук коричневого, бурого і жовтого кольору, що виділяються з ґрунту розчинами кислот, лугів, нейтральних солей чи органічними розчинниками, носить назву гумусових речовин. В основу поділу гумусових речовин на групи приймають колір і ставлення до розчинників. Однак ці принципи розподілу не можуть бути прийняті беззастережно.
Гумусові речовини поділяють на такі групи:
гумінові і ульмінові кислоти; кренові і апокренові кислоти (фульвокислоти); гіматомеланова кислота; гумін і ульмін.
Лише невелика частка гумусових речовин присутня в ґрунті у вільному стані більшість зв’язані із рухомими півтора оксидами та кальцієм руйнування цих зв'язків призводить до переходу гумусових речовин у розчин (пептизації) все це є активною формою гумуса, що відповідає за структуроутворення. Значно більша частина органічних колоїдів знаходиться у міцних хімічних зв’язках з мінеральною частиною ґрунту і є пасивною формою гумусу. Остання в результаті заміщення у ґрунті обмінного кальцію не пептизується і не переходить у розчинний стан (відповідає за водотривкість ґрунтових агрегатів)[1].
Попри більш як двохсотлітню історію дослідження гумусу, на сьогодні ще немає єдиного трактування цього терміна. Термін «гумус», окрім як для характеристики органічної частини ґрунту, інколи використовують і для інших скупчень органічних речовин, що утворилися в результаті часткової трансформації відмерлих рослинних рештків: торфу, компостів, підстилок. Однак на думку Л. А. Александрової, термін «гумус» треба вважати виключно ґрунтовим і називати ним ту частину органічних речовин ґрунту, яка втратила анатомічну будову вихідних рослинних решток, зазнала процесів гуміфікації, сформувала гумусові горизонти, рівномірно забарвлюючи мінеральну масу в темний колір (тобто власне гумусові речовини).
Кількість гумусу в ґрунті визначають у %, а запаси у т/га.
Родючість ґрунту залежить від кількості гумусу в ґрунті. Чим більше гумусу, тим більше забезпечені рослини поживними речовинами, тим краще вони ростуть. Ґрунт, в якому менше ніж 1 % гумусу, вважається неродючим або потенційно родючим
Коефіцієнт профільного нагромадження гумусу, або КПНГ — співвідношення між умістом гумусу в профілі ґрунту та кількістю фізичної глини в ньому, і коефіцієнт відносної акумуляції гумусу (КВАГ), тобто співвідношення між умістом гумусу й фізичної глини в шарі 0-30 см, віднесеної до 10 % останньої.
Див. також
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гумус
Закон України «Про охорону земель» (ст. 1) м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-IV
Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів: підручник. У двох частинах. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 270 і 286 с.
Підвальна Г. С. Гумусовий стан автоморфних ґрунтів Пасмового Побужжя: Монографія // Г. С. Підвальна, С. П. Позняк. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. — 192 с.
Ожован О. О., Михайлюк В.І. Гумусовий стан автоморфних ґрунтів Північно-Західного Причорномор’я. Одеса: Інтерпрінт, 2017. 133 с.
(рос.)Александрова Л. Н. Органическое вещество почвы и процессы его трансофрмации / Л. Н. Александрова. — Л. : Наука, 1980. — 288 с.
Ґрунтознавство: підруч. / Тихоненко Д. Г., Горін М. О., Лактіонов М. І. та ін.; за ред. Д. Г. Тихоненка. - К.: Вища освіта, 2005. - 703с. ISBN 966-8081-37-4
Практикум з ґрунтознавства: Навчальний посібник / За редакцією професора Д. Г. Тихоненка.— 6-е вид., перероб. і доп.— X.:Майдан. 2009. ISBN 978-966-372-290-0.
Посилання
Гумус // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 56-57.
