PROFILBARU.COM

Григор'єв Володимир Сергійович
Григор'єв Володимир Сергійович
Народився	1 (14) жовтня 1910; Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	28 березня 1986 (75 років); Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Київ
Країна	СРСР
Діяльність	державний діяч, будівельник, інженер
Alma mater	Харківський національний університет будівництва та архітектури
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Заклад	Київський національний університет будівництва і архітектури
Партія	КПРС
Нагороди	;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Григор'єв.

Володимир Сергійович Григор'єв (14 жовтня 1910(19101014), місто Луганськ Катеринославської губернії, тепер Луганської області — 28 березня 1986, Київ) — український радянський діяч, фахівець у галузі будівництва, міністр промисловості будівельних матеріалів УРСР. Кандидат технічних наук (1951), старший науковий співробітник (1957), доктор технічних наук (1966), професор (1967), член-кореспондент Академії архітектури УРСР (1950). Дійсний член Академії будівництва та архітектури УРСР (1958). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Кандидат в члени ЦК КПУ в 1952—1956 роках.

Біографія

Народився 1 (14) жовтня 1910 року в родині службовця-залізничника.

Трудову діяльність розпочав у 1922 році розсильним Донецького губернського земельного управління у місті Бахмуті. У 1924 році разом із родиною переїздить у місто Луганськ, де у 1927 році закінчив залізничну семирічну школу.

У 1927—1930 роках — студент Луганського технікуму шляхів сполучення, здобув спеціальність техніка-будівельника.

У 1930—1931 роках — технік 4-го будівельного району Катеринославської залізниці, технік на будівництві Луганського паровозобудівного заводу.

З 1931 року навчався на вечірньому відділі Харківського інженерно-будівельного інституту. Одночасно працював техніком 6-го Державного будівельного тресту (потім реорганізованого у трест № 19) Наркомату важкої промисловості СРСР у Харкові.

У 1936 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут.

У 1936—1939 роках — технік, інженер машинобудівного тресту № 19 у Харкові. У 1939 — 1941 р. — старший інженер з швидкісного будівництва Центральної науково-дослідної лабораторії будівельного тресту № 19 у Харкові.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1941—1944 роках — головний інженер союзної Центральної науково-дослідної лабораторії «Південбуд ЦНДЛ» Наркомату будівництва СРСР у Харкові (з 1941 року — в Магнітогорську, РРФСР).

У 1944—1948 роках — заступник директора з наукової роботи Південного науково-дослідного інституту промисловості будівництва. У 1948—1952 роках — директор Південного науково-дослідного інституту промисловості будівництва в Харкові.

6 травня 1952 — 29 серпня 1956 року — міністр промисловості будівельних матеріалів Української РСР.

У серпні 1956 — 1973 року — директор Науково-дослідного інституту будівельних матеріалів і виробів Академії будівництва та архітектури УРСР у Києві.

У 1973—1986 роках — професор Київського інституту будівництва і архітектури.

Основні праці з технології виробництва будівельних матеріалів, головним чином з металургійних шлаків. Розробив теоретичні основи підготовки шлакової сировини, охолодження вогнянорідкого розплаву, регулювання пористої структури напівфабрикату; принципово новий технологічний процес перероблення вогнянорідких шлаків на високоякісні пористі заповнювачі легких бетонів — гідроекранний спосіб; визначив засоби підвищення якості в'яжучого на основі доменних шлаків.

Похований у Києві.