Глухівська чоловіча гімназія

Шаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: ref-type

Глухівська чоловіча гімназія
51°40′42″ пн. ш. 33°54′57″ сх. д.Координати: 51°40′42″ пн. ш. 33°54′57″ сх. д.
Тип	будівля
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	м. Глухів вул. Києво-Московська, 24
Автор проєкту	Олександр Гросс
Побудовано на кошти	Ніколи Терещенка (як власний будинок)
Будівництво	1870 — 1892
Глухівська чоловіча гімназія (Сумська область)
Глухівська чоловіча гімназія у Вікісховищі

Чоловий (південний) фасад чоловічої гімназії

Зимовий краєвид чоловічої гімназії

Глухівська чоловіча гімназія — будинок XIX століття, пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 180031/3-Н). Розташований в історичному центрі Глухова у дворі нинішнього Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка по вул. Києво-Московська, 24.

Входить до складу «Гуманітарно-просвітницького комплексу Глухова», до якого ще належать пам'ятки: «Учительський інститут» та «Пансіон Глухівської чоловічої гімназії».

Глухівська чоловіча гімназія становить історико-архітектурний інтерес як добре збережена споруда навчального закладу доби історизму. Будинок спроєктований архітектором Олександром Гроссом у 1869 році на замовлення почесного громадянина міста Глухова Артема Терещенка. Становить визначну історико-меморіальну цінність, оскільки з нею пов'язані імена багатьох видатних українців.

Історія

Чоловий (південний) та східний фасади чоловічої гімназії (з боку учительського інституту)

Чоловий (південний) та західний фасади чоловічої гімназії

Будівлю чоловічої гімназії почали зводити в 1860-х роках. Спочатку, вона входила до складу садибної забудови із ще недобудованими будинками. Землю для будівництва придбав Артем Терещенко у Глухівській повітовій земській управі. Потім земля належала відомому цукрозаводчику Ніколі Терещенку — та Глухівського міського голови в 1860—1873 роках^[2]. Її спроєктував архітектор Олександр Гросс у 1869 році на замовлення почесного громадянина міста Глухова купця першої гільдії Артема Терещенка^[3].

Саму Глухівську чотирикласну чоловічу прогімназію відкрито 1 (14) вересня 1870 року. У першому класі було два великих за кількістю гімназистів відділення. А в другому класі навчалось лише 10 учнів. Решта класів відкривались пізніше^[4]. Першим інспектором прогімназії у 1870—1874 роках призначено Петра Чуйкевича — учасника Кирило-Мефодіївського товариства^[5]. Восени 1871 року повітова управа підготувала пропозицію про купівлю будинку для розміщення прогімназії, лікарні та богадільні^[6][7]. Ще будучи керівником Глухова Нікола Терещенко, то перебував у Москві, то виїжджав до Києва. Сторони домовились про ціну 30 тисяч рублів сріблом. Крім того, Нікола Терещенко погодився на розстрочку в отриманні грошей: в жовтні 1871 року мали заплатити 15 тисяч рублів, і щорічно в жовтні наступних 1872—1874 років виплатити Терещенко ще по 5 тисяч рублів. Згодом платіж 1872 року перенесли на 1873 рік. Будинок для розміщення прогімназії і земства потребував добудови. Вже у лютому 1872 року розпочалась зведення головної будівлі аби там розмістити приміщення прогімназії та інших повітових земських установ. На ці роботи повітова управа виділила 10 тисяч рублів^[8].

Під час будівництва приміщення лікарні біля східного фасаду, актуальним стало питання санітарної безпеки учнів прогімназії. Адже, 8 сажнів (17 метрів) відстані до будинку (приміщення першого (історичного) корпусу педагогічного університету) було мало. Для вирішення проблеми у приміщенні лікарні планували організувати вентиляцію, відокремлені ватер-клозети разом із відділенням двора лікарні від прогімназії високою огорожею. Також, висаджені дерева, виділяли кисень і розріджували вуглекислоту, усуваючи поширення шкідливих міазмів, властивих лікарняному закладу^[9][10].

Восени 1873 року Глухів відвідали міністр народної освіти Дмитром Толстим та піклувальник Київського навчального округу. Під час зустрічі голова земських зборів Іван Маркович, голова земської управи Федір Красовський і міський голова Нікола Терещенко підняли питання розміщення у Глухові вчительського інституту. Земство запропонувало недобудований будинок поряд з будівлею прогімназії, що призначався для розміщення земської лікарні. Дану пропозицію підтримали, і в 1874 році в Глухові заснували Учительський інститут^[11][12].

Влітку 1874 року прогімназія була переведена з будинку повітового училища до спеціально збудованої власної будівлі^[13]. Також під час зведення будинку учительського інституту в 1874—1876 роках у приміщенні гімназії тимчасово тривали навчальні заняття майбутніх учителів. З 1874 року головний керуючий підприємствами родини Терещенків титулярний радник Петро Бек керував фінансовими справами Глухівської чоловічої прогімназії^[14]. У 1875 році прогімназія стала шестикласною^[5], а директором було призначено дійсного статського радника Михайла Лазаренка, кандидата історико-філологічного факультету університету св. Володимира. Він обіймав посаду до 1907 року^[13]. Таким чином, Глухівське земство вирішило проблему розміщення земської лікарні поряд з прогімназією і позбулося необхідності добудовувати приміщення, бо не мало на таких коштів. З відкриттям інституту будинок звели вже за кошти міністерства народної освіти. А земство отримало компенсацію 10 тисяч рублів, раніше витрачених на зведення стін будинку^[8].

З 1884 року Петро Вільгельмович за кошти Ніколи та Федора Терещенків займається реорганізацією Глухівської чоловічої шестикласної прогімназії на класичну восьмикласну гімназію^[15] Саме Нікола Терещенко став ініціатором питання про перетворення прогімназії на класичну гімназію, у вищих сферах керував діями Глухівської управи при вирішенні непорозумінь і пожертвував 7000 рублів для пристосування будівлі до розміщення у ньому повної гімназії. Безпосереднім керівництвом та контролем за пристосуванням будівлі опікувався представник господарського управління Терещенків надвірний радник Петро Бек. Без його досвідченості та енергії будівля навряд чи могла бути приведена в потрібний вигляд у такий короткий час. Понад асигнованим Терещенком грошей було витрачено на пристосування будівлі ще 356 руб. 83 коп., які Терещенко також доручив профінансувати за його рахунок^[16].

Влітку 1889 року заклад освіти отримав статус класичної восьмикласної гімназії та зайняв всі приміщення двоповерхової будівлі. Директором залишався Михайло Лазаренко. Інспектором призначено викладача давніх мов Євгена Каллістова^[5][17]. Урочисті святкування щодо відкриття у Глухові повної гімназії відбулися 16 серпня 1889 року і з вересня того ж року гімназія розпочала свою повноцінну роботу. У навчальний курс були додані такі предмети, як логіка, філософія та законознавство, а грецька мова навпаки була скасована з навчальної програми. На пряжку ременя і кокарду кашкета гімназистів додалися літери «Г. Г.», що означало «Глухівська гімназія»^[16]. Після смерті Євгена Каллістова у січні 1898 року цю посаду обійняв учитель математики та фізики Іван Плаксін, кандидат фізико-математичного факультету університету св. Володимира^[18].

Заклад освіти мав декілька джерел фінансування. Підготовчий клас оплачували самі батьки. На функціонування перших чотирьох класів гімназії кошти виділяли міське та повітове земства. Ще 2 тисячі рублів виплачувала держава. Також за кошти уряду функціонували 5-й та 6-й класи гімназії. Два старших (7-8) класи утримувалися на відсотки з капіталу Ніколи Терещенка^[19].

У 1908—1916 роках директором Глухівської чоловічої гімназії працював Карл Каужен — випускник російського філологічного інституту Лейпцизького університету. У буремному 1917 році цю посаду обіймав Леонід Апостолов, який до цього в 1913—1916 роках керував Глухівським учительським інститутом. Наприкінці 1917 року директором гімназії обрали викладача математики, фізики та природознавства Михайла Яворовського (випускника Московського університету)^[20].

З грудня 1918, а особливо в першій половині 1919, та з січня 1920 років у будівлі перебували певний час червоноармійці, які практично зруйнували всі приміщення, повибивали шибки, знищили меблі та навчальні засоби. Тому в 1919 та 1920 роках навчання тут не відбувалось, а було переведено в приміщення пансіону. В січні 1920 року через необережність червоноармійці тричі влаштовували пожежі у будівлі, тому згодом покинули її. Після відновлення шибок та ремонту печей восени 1920 року будівлю гімназії знову зайняли червоноармійці^[21].

Під час однієї з бомбардувань Глухова німецькою авіацією наприкінці серпня 1943 року одна бомба розірвалася перед будинком чоловічої гімназії, наступна потрапила до його західного крила і частково зруйнувала. Ще одна бомба впала і розірвалася між корпусами №2 та №3 педуніверситету. Сліди тієї бомбардування зафіксовані на фото, зробленому в післявоєнний час. За спогадами довгожителя Ігоря Сбитного на металевій огорожі перед центральним корпусом, до заміни її на сучасну, ще недавно можна було побачити багато рваних дірок від уламків^[22]. Відбудова тривала багато років, активізувавшись з 1961 року. Корпус був зданий в експлуатацію в 1964 році.

Тут розміщено адміністративний (другий) адміністративний корпус Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка.

Опис

Центральний вхід до університету (з боку вул. Києво-Московської)

Двоповерховий мурований будинок стоїть у центрі подвір'я. Його площа 2056,2 м^2[23]. Чоловим південним фасадом звернений у бік вулиці Києво-Московської, від якої корпус відділяє парк. З усіх споруд комплексу він найбільше наближений до вулиці. Будинок вирішений у стильових формах класицистичного напрямку історизму. Будинок двоповерховий на підвалі, з планом близьким до П-подібного. Чоловий і дворовий фасади мають по два симетрично розміщених ризаліти. Перший поверх за розмірами нижчий другого. Фасадні площини по першому поверху рустовано (дощаний та діамантовий руст), вікна невеликі прямокутні, з пласким облямуванням. Розпланування першого поверху коридорне, з двобічним розташуванням класів, а другого поверху — близьке до анфіладного. Горішній поверх має високі аркові вікна з архівольтами, розділені безордерними пілястрами. Ризаліти по другому поверху акцентовані чотириколонними пристінними портиками тосканського ордера з повними антаблементом і фігурним аттиком^[24]

Будинок має два вестибюлі з двома сходовими клітинами. Згідно проєкту архітектора Олександра Гросса, на рівні парадних кімнат другого поверху, знаходилося два пандуси, які розширялися до низу. На першому поверсі знаходилися: кладова, кімтата для зберігання вина, котельня, кімната покоївки, кухаря та конторщика, а також їдальня для обслуговуючого персоналу, кімната для обслуги й економа та пральня. На другому поверсі планували розмістити: кімнату для дітей та гувернантки, гардеробну, кладову, спальню, дамську кімнату та бодуар, а також гостинну кімнату, оранжерею, гостинну залу, їдальню, чайну кімнату, буфет, контору, кабінет з прийомною, більярдну та гостьові кімнати^[3].

Перекриття будинку плоскі по дерев'яних балках, підлоги дощані, дах вальмовий, по дерев'яних кроквах, укритий покрівельною сталлю. Суттєвих перебудов і втрат будинок не зазнав. За радянської доби частково змінили внутрішнє розпланування. Пічне опалення замінили на централізоване водяне. Фасади отримали двобарвне червоно-біле пофарбування^[25].

Видатні вихованці

У гімназії навчалися:

• художник Григорій Нарбут^[26],
• поет Володимир Нарбут^[27],
• правник Микола Василенко (закінчив у 1881 році),
• письменник Юрій Смолич
• мистецтвознавець Федір Ернст (закінчив у 1909 році),
• археолог Микола Ернст,
• історик Віктор Романовський,
• композитор Юрій Шапорін,
• археолог Микола Сібільов.

На фасаді будинку встановлено меморіальні дошки на честь Григорія Нарбута, Федора Ернаста, Юрія Шапоріна та Микола Василенка.

Випускник глухівської прогімназії, відомий вчений, історик і правознавець, академік, другий Президент Всеукраїнської Академії наук Микола Василенко^[28] залишив спогади про гімназійне життя: підкреслюючи педагогічний такт, організаційні здібності директора Михайла Федоровича Лазаренка, відзначив, «що дух демократизму і рівності, який царював у гімназії і підтримувався директором, був хорошою школою для нас, малюків»^[29].

Як і в учительському інституті, в чоловічій гімназії великого значення надавали навчанню образотворчого мистецтва. Учителями малювання працювали Навроцький і Рейлян. Останній був не тільки педагогом, котрий навчав Григорія Нарбута та Федора Ернста, а й відомим краєзнавцем, дослідником глухівських старожитностей. Щорічно в прогімназії навчалось 200—250 вихованців. Більшість із них (майже 80 %) були православними, ще 10 % — єврейського віросповідання, решта — римо-католики^[30].

Охорона

Будинок Глухівської чоловічої гімназії в 1988 році поставлено на державний облік, як пам'ятку архітектури місцевого значення з охоронним № 114-См. У 2012 році за рішенням Кабінету Міністрів України пам'ятка отримала статус об'єкту культурної спадщини національного значення і була внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України під № 180031/3-Н^[31].

У травні 2021 року будинок Глухівської чоловічої гімназії увійшов до переліку проєктів з реставрації, консервації, ремонту пам'яток культурної спадщини, у тому числі замках, інших фортифікаційних, оборонних, палацово-паркових комплексах, сформований з урахуванням рейтингу, що взяли участь у відборі в рамках проекту «Велика Реставрація», сформованих міністерством культури та інформаційної політики України у межах президентської програми «Велике будівництво». Об'єкт під назвою «Реставрація пам'ятки архітектури та містобудування національного значення (охорон. № 180031/2-Н) „Глухівська чоловіча гімназія“ по вул. Києво-Московській,24 у м. Глухові Сумської обл.» набрав 51,4 бала та зайняв 77-е місце з-поміж 109 проєктів, допущених до програми^[32].

Примітки

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2012 року № 929 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».
2. Нікола Терещенко: до 200-ліття від дня народження: краєзнавчий дайджест / Центральна міська бібліотека ім. Т. Г. Шевченка; уклад. Ю. Калашник. Суми, 2019. С. 9
3. ДАЧО, ф. 127, оп. 4б, спр. 128, арк. 6
4. Крижанівський В. М. Василь Андрійович Мальченко та його спогади про Глухів та глухівчан за 1870—1930 рр. [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Історичні студії суспільного прогресу. — 2017. — Вип. 5. — С. 261
5. Заїка, В. В. Глухівський вчительський інститут в системі освітництва північно-східної України другої половини XIX — початку XX століть // Сумська старовина. 2013. № XLI-XLII. С. 47
6. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1871 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1872 г. — С. 50
7. Курок О. І. Особливості історичної території Глухівського державного педагогічного університету / Олександр Іванович Курок. Збереження історико-культурних надбань Глухівщини: матеріали Другої науково-практичної конференції. — Глухів: РВВ ГДПУ, 2003. — С. 96
8. Назарова В. В. История становления Глуховской Земской больницы во второй половине XIX — в начале XX века // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — Київ, Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 218—227
9. Назарова В. В. История становления Глуховской земской больницы во второй половине XIX — в начале XX века [Архівовано 19 липня 2021 у Wayback Machine.] // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — Київ, Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 220
10. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1872 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1873 г. — С. 105—106.
11. Назарова В. В. История становления Глуховской земской больницы во второй половине XIX — в начале XX века [Архівовано 19 липня 2021 у Wayback Machine.] // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — Київ, Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 221
12. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1874 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1876 г. — C. 19
13. Крижанівський В. М. Василь Андрійович Мальченко та його спогади про Глухів та глухівчан за 1870—1930 рр. [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Історичні студії суспільного прогресу. — 2017. — Вип. 5. — С. 265
14. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1874 года. — Глухов. 1876 г. — 128 с.
15. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1884 года. — Глухов. 1885 г. — 145 с.
16. Черниговские губернские ведомости. 1889. — № 21. — 12 марта
17. Крижанівський В. М. Василь Андрійович Мальченко та його спогади про Глухів та глухівчан за 1870—1930 рр. [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Історичні студії суспільного прогресу. — 2017. — Вип. 5. — С. 267
18. Крижанівський В. М. Василь Андрійович Мальченко та його спогади про Глухів та глухівчан за 1870—1930 рр. [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Історичні студії суспільного прогресу. — 2017. — Вип. 5. — С. 268
19. Крижанівський В. М. Василь Андрійович Мальченко та його спогади про Глухів та глухівчан за 1870—1930 рр. [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Історичні студії суспільного прогресу. — 2017. — Вип. 5. — С. 276
20. Крижанівський В. М. Василь Андрійович Мальченко та його спогади про Глухів та глухівчан за 1870—1930 рр. [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Історичні студії суспільного прогресу. — 2017. — Вип. 5. — С. 273—274
21. Крижанівський В. М. Василь Андрійович Мальченко та його спогади про Глухів та глухівчан за 1870—1930 рр. [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Історичні студії суспільного прогресу. — 2017. — Вип. 5. — С. 297
22. Игорь Сбитный. Игорь Иванович Сбитный Подборка очерков о г. Глухове (PDF). http://hlukhiv.com.ua. Неофіційний сайт Глухова. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2020. Процитовано 10 серпня 2023.
23. Курок Олександр (18 жовтня 2013). Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка (PDF). https://www.cedos.org.ua. Архів оригіналу (PDF) за 19 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2020.
24. Вечерський, В. В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський. — Київ: Вид-во Інституту проблем сучасного мистецтва, 2004. — C. 318
25. Вечерський, В. В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський. — Київ: Вид-во Інституту проблем сучасного мистецтва, 2004. — C. 319
26. Ткаченко В. Ю. Нарбутівка і Нарбути: науково-публіцистични нарис. — Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1998. — С. 23-48
27. Кудлай Євген (6 вересня 2019). Що залишилося від села на Сумщині, де народився автор української гривні. http://www.dancor.sumy.ua. Данкор онлайн. Архів оригіналу за 11 березня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
28. Василенко М. Й. Моя жизнь / Микола Прокопович Василенко. — К.: ТОВ «Юридична думка», Видавничий дім «Академперіодика» (Вибрані твори у 3 томах. — Том 3. — Спогади. Щоденники, Листування). — С. 57-95
29. Василенко М. Й. Моя жизнь / Микола Прокопович Василенко. — К.: ТОВ «Юридична думка», Видавничий дім «Академперіодика» (Вибрані твори у 3 томах. — Том 3. — Спогади. Щоденники, Листування). — С. 84
30. Назарова Віра. Воспитанникам Глуховских гимназий посвящается... http://glukhov-gymnasien.com. Воспитанникам Глуховских гимназий посвящается... Архів оригіналу за 10 березня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
31. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2012 р. № 929 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2020.
32. МКІП оголошує рейтинг проектів, що взяли участь у відборі в рамках проекту “Велика Реставрація”. https://suspilne.media. Суспільне. Культура. 18 травня 2021. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021.

Джерела та література

Джерела

• Дело об утверждении сметы на пристройку передней приемной к зданию Глуховского учительского института. 1878—1879 года // Державний архів Чернігівської області (ДАЧО). — Ф. 127. — Оп. 10. — Спр. 327.
• "Об осмотре работ по строительству здания Глуховского учительского института 1878—1879 года // ДАЧО. — Ф. 127. — Оп. 10. — Спр. 329.
• Державний архів Чернігівської області (ДАЧО). — Ф. 127. — Оп. 11-б. — Спр. 92. — Арк. 1-7.
• Російський державний історичний архів (РДІА). — Ф. 1152. — Т. 8. — Спр. 523.
• Російський державний історичний архів (РДІА). — Ф. 1152. — Т. 8. — Спр. 661.
• Російський державний історичний архів (РДІА). — Ф. 733. — Оп. 165. — Спр. 848. — Арк. 1-2.
• Російський державний історичний архів (РДІА). — Ф. 733. — Оп. 174. — Спр. 160576. — Арк. 1-3.
• Сайт, присвячений випускникам Глухівської чоловічої гімназії [Архівовано 10 березня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

• Бєлашов В. І. Глухів — столиця гетьманської України (1708—1782 рр.): (від перших поселень до сучасності). — Суми: ТОВ "ВПП «Фабріка друку», 2019. — 420 с.
• Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ: НДІТІАМ, 2002. — 592 с.
• Вечерський В. В. Глухів [Текст] / В. В. Вечерський, В. І. Бєлашов. — Київ: Видавництво гуманітарної літератури «Абрис», 2003. — С. 100—109. — (Сер.: «Малі історичні міста України»). — Бібліогр.: с. 158—164. — ISBN 966-531-138-7
• Вечерський В. В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський. — К. : Вид-во Інституту проблем сучасного мистецтва, 2004. — C. 258—267.
• Вечерський В. В. Українська спадщина: Історико-культурологічне ессе / В. В. Вечерський; Держ. служба охорони культ. спадщини. — К. : ТОВ «Вид. дім А. С. С.», 2005. — C. 315—322.
• Заика В. Культурна жизнь Глухова начала двадцатого века // Північне Лівобережжя і його культура XVIII — початку XX століття. — Суми, 1991. — С. 41-43.
• Звід пам'яток історії та культури України. Сумська область / головний редактор Валерій Смолій. — Київ, 2017. — С. 856.
• Ткаченко В. Ю. Нарбутівка і Нарбути: науково-публіцистичний нарис. — Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1998. — 104 с.
• Шемшученко Ю. С. Північне Лівобережжя — колиска визначних діячів вітчизняної науки і культури // Північне Лівобережжя і його культура XVIII — початку XX століття. — Суми, 1991. — С. 36-38.

Портал «Архітектура»   Портал «Глухів»

Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.