Гелен Гоґґ

Гелен Гоґґ
Ім'я при народженні	англ. Helen Battles Sawyer hogg
Народилася	1 серпня 1905(1905-08-01)[1][2][3] Лоуелл, Массачусетс, США[4]
Померла	28 січня 1993(1993-01-28)[1][2][3] (87 років) Річмонд-Гілл, Йорк, Онтаріо, Канада
Країна	Канада  США
Діяльність	астрономка, викладачка університету
Alma mater	Коледж Редкліфф Гарвардський університет Коледж Маунт-Голіок[4] Гарвардська обсерваторія (1931)[4] Lowell High School^d
Галузь	астрономія[5], астрономічна обсерваторія[5], змінна зоря[5] і astronomical observation^d[5]
Заклад	Торонтський університет David Dunlap Observatory^d[4] Коледж Сміт
Членство	Королівське товариство Канади
У шлюбі з	Frank Scott Hogg^d F. E. L. Priestley^d
Нагороди	премія Енні Кеннон з астрономії (1949) Rittenhouse Medal^d (1967) премія Клюмпке-Робертс (1983) Sandford Fleming Award^d (1985) член Королівського товариства Канади

Гелен Соєр, у шлюбі Соєр Гоґґ (англ. Helen Sawyer Hogg, 1 серпня 1905 року — 28 січня 1993 року) — американська і канадська науковиця, астрономка, популяризаторка астрономії, викладачка університету, компаньйонка ордена Канади.

Життєпис

Народилася 1 серпня 1905 року в Лоуеллі, Массачусетс. У 1922 році поступила в коледж Маунт-Голіок в Саут-Гадлі, Массачусетс^[6]. У 1925 році Соєр змінила спеціальність із хімії на астрономію. У 1926 році вона здобула бакалаврський ступінь. Після закінчення почала працювати в Гарвардській обсерваторії з Гарлоу Шеплі та здобула ступінь магістра в 1928 році. Соєр одружилася з Френком Гоґґом у 1930 році, захистила дисертацію на наступний рік. Хоча вона виконувала роботу в Гарвардському університеті, він не видав їй дипломи (в той час в Гарварді жінкам не видавали дипломи з природничих наук), тому і магістерську, і докторську роботу вона захистила при коледжі Редкліфф^[7].

Сім'я переїхала у Вікторію, Британська Колумбія, коли чоловік отримав роботу в Доміньонській астрофізичній обсерваторії. Гоґґ не змогла знайти роботу з чоловіком, вона безкоштовно була його асистенткою. Однак робота дала можливість відвідувати обсерваторію вночі, оскільки науковиця була під відповідальністю чоловіка. Після народження дочки Саллі Гоґґ брала її з собою на нічні спостереження на другому за розміром телескопі у світі. Під час роботи у Вікторії Гоґґ продовжила вивчати змінні зірки в кулястих зоряних скупченнях. У 1935 році чоловік прийняв позицію в Університеті Торонто, а Гоґґ продовжила дослідження, як асистентка в обсерваторії Девіда Данлопа. У 1936 році народила сина Девіда, а в 1937 році — Джеймса. Гоґґ вдалося отримати оплачуване місце дослідниці^[7][8]. У 1939 році Гелен Гоґґ опублікувала перше видання «Каталогу змінних зір у кулястих зоряних скупченнях»^[6].

Гелен Гоґґ виконувала обов'язки очільниці кафедри астрономії Маунт-Голіок з 1940 по 1941 рік, потім прийняла посаду викладачки в університеті Торонто. У 1946 році чоловік став директором обсерваторії Девіда Данлопа, на цій посаді він пробув до своєї смерті в 1951 році^[6].

Гелен Гоґґ стала доценткою в 1951 році, ад'юнкт-професоркою у 1955 році і професоркою в 1957 році. З 1951 року Гелен Гоґґ писала для щотижневої колонки в «Торонто Стар» протягом 30 років. Деякі з матеріалів були опубліковані в її науково-популярній книзі «The Stars Belong to Everyone: How to Enjoy Astronomy». У 1970 році вона вела передачу про астрономію на телебаченні Онтаріо. У 1985 році Гелен Гоґґ пошлюбила колегу Ф. Пріслі, він помер у 1988 році^[9].

Гелен Соєр Гоґґ померла в 1993 році^[7].

Наукова робота

Ранні роботи Гелен Соєр Гоґґ були опубліковані під час її навчання в Редкліффі у співавторстві з Гарлоу Шеплі, вони були пов'язані з дослідженням кулястих зоряних скупчень і змінних зірок. Її основною роботою було систематичне дослідження 95 скупчень. У 1927—1929 роках Шеплі і Соєр (до шлюбу) почали класифікацію скупчень за ступенем концентрації зірок. Скупчення із найбільшою концентрацією були виділені в клас I і далі ранжувалися в міру зменшення концентрації до класу XII (іноді класи позначаються арабськими цифрами: 1-12). Ця класифікація отримала назву класів концентрації Шеплі — Соєр^[10].

За своє життя Соєр Гоґґ зробила 2000 фотографій скупчень, з допомогою яких ідентифікувала тисячі змінних зірок і склала каталог, що включав в себе детальні дані про скупчення, їх аналіз. Відносні характеристики змінних зірок у зоряних скупченнях, розподілу періодів і кольорів змінних зірок пов'язані зі структурою та стадією еволюції скупчення. Соєр Гоґґ знайшла 2119 змінних зірок у 108 скупченнях, понад 90 % змінних зірок належали до типу RR Ліри^[9].

Визнання

Як експертка зі змінних зірок у кулястих зоряних скупченнях, Гелен Гоґґ зробила значний внесок в розуміння Всесвіту. 2000 фотографій скупчень, інформація про тисячі змінних зірок і сформовані три каталоги досі використовуються астрономами. Гоґґ опублікувала понад 200 наукових робіт. Вона головувала в декількох канадських наукових і астрономічних організаціях, а також працювала директоркою програми астрономії Американського національного наукового фонду. Її робота заклала основи для подальших досліджень Чумацького Шляху і отримала міжнародне визнання^[11].

Докторка Гелен Гоґґ відома як учена, учителька, популяризаторка астрономії. За свою кар'єру вона отримала безліч національних і міжнародних нагород, стала членкинею Королівського товариства Канади, компаньйонкою ордена Канади (1976 рік), почесною докторкою 6 інститутів. У 1950 році вона була представлена ​​до Премії Енні Джамп Кеннон Американським астрономічним співтовариством^[12]. У 1983 році Соєр Гоґґ отримала премію Клюмпке-Робертс.

На честь Гелен Соєр Гоґґ були названі астероїд, телескоп і обсерваторія в Оттаві. У 1985 році Канадське астрономічне товариство і Королівське астрономічне товариство Канади заснувало суспільну лекцію імені Гелен Соєр Гоґґ. Вона проводиться щорічно на зустрічі двох спільнот (наприклад, в 1993 році її удостоїлася Маргарет Геллер, у 2009 році Лоуренс Краусс, у 2012 році Джоселін Белл Бернелл^[13]).

Публікації

• Helen Sawyer Hogg. The stars belong to everyone: how to enjoy astronomy. — Doubleday, 1976. — 274 p. — ISBN 0385123027.
• Helen Sawyer Hogg. A third catalogue of variable stars in globular clusters conprising 2119 entries. — Publication of the David Dunlap observatory university of Toronto, 1973. — 77 p.
• Hogg H. S. Harlow Shapley and Globular Clusters (англ.) // Publications of the Astronomical Society of the Pacific. — 1965. — Vol. 77, no. 458. — P. 336—346. — ISSN 0004-6280. — DOI:10.1086/128229.
• C.M.Clement, A.Muzzin, Q.Dufton, T.Ponnampalam, J.Wang, J.Burford, A.Richardson, T.Rosebery, J.Rowe, H.Hogg. Variable stars in galactic globular clusters (англ.) // The American Astronomical Society. The Astronomical Journal. — 2011. — Vol. 122, no. 5.
• Helen Sawyer Hogg. Star Clusters (англ.) // Astrophysik IV: Sternsysteme / Astrophysics IV: Stellar Systems. — 1959. — Vol. 122, no. 5. — DOI:10.1007/978-3-642-45932-0_4.

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. FemBio database
   d:Track:Q61356138
4. Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 608–609. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
   d:Track:Q28721132d:Track:Q16733642d:Track:Q1508259
5. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
6. Helen Sawyer Hogg (1905-1993). Astro Canada. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 31 січня 2016.
7. M.Forster, 2011, с. 181-183.
8. Clement, C. (26 серпня 1993). Helen Sawyer Hogg, 1905-1993. The Journal of the American Association of Variable Star Observers, vol. 22, no. 1, p. 83-86. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 31 січня 2016.
9. Pipher, J. L. (27 серпня 1993). HELEN Sawyer HOGG (1905-1993). Astronomical Society of the Pacific, Publications (ISSN 0004-6280), vol. 105, no. 694, p. 1369-1372. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 31 січня 2016.
10. . — JSTOR 40674226
11. M.Forster, 2011, с. 181—183.
12. Elizabeth H. Oakes. Encyclopedia of World Scientists. — 2007. — P. 343—344. — ISBN 1438118821.
13. Helen Sawyer Hogg (1905-1993). ASTROLab du parc national du Mont-Mégantic. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 2 лютого 2018.

Література

• Merna Forster. {{{Заголовок}}}. — 488 p. — ISBN 1554889707.