PROFILBARU.COM

Гассельбрінк Валерія Орестівна
Гассельбрінк Валерія Орестівна
Народилася	1881; Балаганськd, Іркутська область, РСФРР
Померла	27 жовтня 1970; Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	бібліотекарка
Заклад	Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка
Батько	Габель Орест Мартинович
Мати	Габель Августина Станіславівна
Брати, сестри	Людмила, Олена, Марія,; Юрій, Маргарита
Автограф
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Габель.

|брати, сестри=

Валерія Орестівна Гассельбрінк (до шлюбу Габель, 1881, Балаганськ^[ru], Іркутська губернія, Російська імперія — 27 жовтня 1970, Харків, Українська РСР, СРСР) — російська, радянська та українська бібліотечна діячка.

Народилася в сім'ї революціонерів-народників. У 1900—1929 роках працювала в Харківській громадській бібліотеці. З 1931 року жила в Західному Сибіру, куди її чоловік був засланий на примусове поселення за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. У засланні працювала бібліотекаркою у робочому селищі Голишманове, у 1944—1949 роках завідувала районною бібліотекою. Після смерті чоловіка 1952 року повернулася до Харкова, де проживала з рідними сестрами.

Життєпис

Валерія Габель народилася в 1881 році в Балаганську^[ru] Іркутської губернії в сім'ї Ореста-Октавіана Мартиновича (1849—1915) та Августини Станіславівни (1853—1907) Габелів. Її батьки були заслані до Балаганска через участь у народницькому русі. Хрещеним батьком Валерії був земський лікар Дмитро Синельников, батько фізика Кирила Синельникова^[1]^[2]. Валерія була третьою дитиною в родині. Крім неї, у Габелів народилися син Юрій (1891—1949), який став ученим-хіміком, і чотири дочки: Людмила (1876—1967) та Олена (1879—?), Марія (1886—1923) та Маргарита (1893—1981)^[3].

У 1887 році термін заслання Габелів закінчився, і вся родина повернулася до Харкова, де закінчила третю жіночу гімназію^[2]. У юнацькі роки вона захоплювалася творчістю С. Я. Надсона та П. Ф. Якубовича^[4]. 1900 року почала працювати у Харківській громадській бібліотеці, де вела облік підписників. Водночас працювала на волонтерських засадах у філіальних відділах цієї бібліотеки. За припущенням дослідника В. Є. Мамона, вона, ймовірно, здобула вищу освіту, але при цьому ні навчальний заклад, ні рік закінчення на сьогодні невідомі^[5]. На початку 1900-х років Габель одружилася з Християном-Альбертом Гассельбрінком, інженером за освітою, який також безоплатно працював у філіальних відділеннях Харківської громадської бібліотеки^[5]^[2].

Під час революції 1905 року Валерія Гассельбрінк займалася поширенням забороненої літератури серед читачів Харківської громадської бібліотеки. Після Жовтневої революції та встановлення радянської влади з подальшою реорганізацією Харківської бібліотеки з громадської в державну, продовжила працювати в ній. Згодом стала завідувачкою іноземного відділу. У 1926 році разом із директоркою бібліотеки Наталією Іванівною Чепігою була направлена до Німеччини для «ознайомлення зі станом бібліотечної справи та новою книжковою продукцією». Під час відрядження вона побувала в бібліотеках Берліна, Лейпцига та Мюнхена. За підсумками поїздки підготувала спільно з Чепігою курс лекцій про німецькі бібліотеки для харківської бібліотечної спільноти^[6]^[4].

У 1929 році чоловіка перевели працювати до Коломенського машинобудівного заводу. Вона вирушила разом з ним на нове місце проживання, залишивши основну роботу. Відомо, що наприкінці 1930 року Валерія Гассельбрінк проживала в селі Боброве при вузловій станції Голутвіно, мала статус домогосподарки та інваліда праці. В останні дні грудня того ж року чоловік був заарештований та звинувачений у контрреволюційній діяльності. У 1931 році його достроково звільнили та відправили на поселення в робоче селище Голишманово (Тюменська область). Дружина виїхала з ним і спромоглася влаштуватися на роботу в місцеву бібліотеку^[7]. У 1936 році до свята 8 березня її праця була відзначена «грамотою ударника»^[4]. 20 листопада 1944 року вона стала завідувачкою районної бібліотеки Голишманівського району. Після чотирьох років діяльності на цій посаді Гассельбрінк отримала почесну грамоту обласного відділення культурної освіти^[7].

У листопаді 1949 року Валерія Гассельбрінк почала працювати бібліотекаркою у місцевій середній школі. На початку вересня 1951 року її звільнили (В. Є. Мамон пов'язує це з «боротьбою проти космополітів»), але вже в перші місяці 1952 вона домоглася відновлення на роботі, вигравши два суди. У серпні того ж року помер її чоловік, а через місяць вона звільнилася «за власним бажанням» і повернулася до Харкова, де жила разом із сестрами Людмилою та Маргаритою^[7]^[8].

Померла у Харкові 27 жовтня 1970 року від атеросклерозу мозку^[9]. Місце її поховання невідоме^[10].

Валерія Гассельбрінк є авторкою доповіді «Деяльность І та ІІ Филиальних Отделений Харьк. Общественной Библиотеки за все время их существования», що зберігається у Харківській державній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка^[11]. В 1959 вона почала писати мемуари, які так і не були опубліковані^[8].

Примітки

↑ Мамон, 2020, с. 192.
↑ ^а ^б ^в Мамон, 2021, с. 1.
↑ Телегіна, 2020.
↑ ^а ^б ^в Мамон, 2020, с. 193.
↑ ^а ^б Мамон, 2020, с. 192—193.
↑ Мамон, 2021, с. 1—2.
↑ ^а ^б ^в Мамон, 2021, с. 2.
↑ ^а ^б Мамон, 2020, с. 195.
↑ Мамон, 2021, с. 3.
↑ Мамон, 2020, с. 194—195.
↑ Мамон, 2021, с. 2—3.

Література

Мамон В. Є. Життєвий шлях бібліотекаря Валерії Гассельбрінк-Габель // Короленківські читання 2019. «Бібліотеки, архіви, музеї: конвергентна цифрова комунікація, крос-медійність, клієнтоорієнтованість» : матеріали ХХІІ Всеукр. наук.-практ. конф. Харків, 24 – 25 жовт. 2019 р. — Харків : Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, 2020. — С. 190—197. — 269 с.
Мамон В. Є. Гассельбрінк (Габель) Валерія Орестівна // Бібліотечна енциклопедія Харківщини. — Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, 2021.
Телегіна С. В. Габель Августина Станіславівна // Бібліотечна енциклопедія Харківщини. — Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, 2020.
Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; відп. ред. Л.А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – К.: НБУВ, 2017. – С. 94.