«Вітер» — останній німий фільм для Ліліан Ґіш, яка потому повернулася до театру. На думку американських кінокритиків, «Вітер», один з останніх фільмів студії MGM на світанку гегемонії звукового кіна, — чи не найкращий голлівудський фільм Шестрема, який невдовзі повернувся до Швеції.[1]
Ідея екранізувати роман «Вітер» Дороті Скарборо виникла не в режисера, а в майбутньої виконавиці головної ролі Ліліан Ґіш. Вона і запросила до роботи над стрічкою легенду шведської школи кінематографа Віктора Шестрема, з яким акторка працювала два роки до того на зйомках фільму «Пурпурова літера».[1]
Сюжет
У пошуках кращої долі Летті переїжджає з Вірджинії на південь, до Техасу, де завжди дме вітер. Вона оселяється на ранчо у свого кузена Беверлі, але його дружина Кора через безпідставні ревнощі змушує Летті покинути ранчо та свою родину. Залишившись без даху над головою, Летті виходить заміж за нелюбого їй чоловіка Лайджа Гайтавера. Так, від самотності нікуди сховатися, як, власне, і від шаленого вітру, пилових бур та гіркої долі.[1]
На перший погляд, доволі конвенційний і наївний американський «вестерн» про підкорення природи та мандрівку на Захід у пошуках щастя, поступово обертається психологічною драмою. Поетика вітру, з одного боку, успішно працює зі специфікою самого кінематографа, пов'язаною з рухомістю зображення, а з іншого, створює психологічну рамку оповідання.
«Вітер», зйомки якого відбувалися в суворих умовах пустелі Мохаве, є, мабуть, першим серйозним «вестерном», який шукає правди на рівних із драматично-поетичним вираженням. Але, зрештою, свобода прерій та риторика демократичного американського проєкту зводиться до клаустрофобного простору людського страждання.[1]
Показ в Україні
У 2016 році стрічка була представлена на фестивалі «Німі ночі» в музичному супроводі українського проєкту «Supremus».
Примітки
↑ абвгМатеріали взято з друкованого промо-видання сьомого фестивалю німого кіна та сучасної музики «Німі ночі», 2016.
.jpg)
