Віденська партія — шаховий дебют, який починається з ходів:
1. e2-e4 e7-e5
2. Kb1-c3.
Належить до відкритих початків.
Історія
Партія вперше проаналізована Карлом Янішем
у 1842-1843, остаточно дебют був допрацьований в XIX столітті шахістами австрійського міста Відень на чолі з майстром Карлом Гампе. В 1901 році в журналі "Бритіш чесс мегезін" опубліковано теоретичне дослідження Р.Тейхмана "Віденська партія" ("The Vienna Game"). Основна ідея — захистивши пішака е4 і поле d5, атакувати центр ходом f2-f4. Але провівши тематичний контрудар d7-d5, чорні досягають відмінної позиції. Ця обставина привела до того, що в сучасній шаховій практиці віденська партія зустрічається рідко. З успіхом за білих цей дебют застосовували Рудольф Шпільман та Бент Ларсен.
Основні варіанти
- 2…Kg8-f6 — найбільш поширене продовження.
| a | b | c | d | e | f | g | h | |
| 8 | | 8 |
| 7 | 7 |
| 6 | 6 |
| 5 | 5 |
| 4 | 4 |
| 3 | 3 |
| 2 | 2 |
| 1 | 1 |
| a | b | c | d | e | f | g | h | |
3. ... d5! 4. fe Ke4 5. Kf3 Ce7 6. d4 0 - 0 7. Cd3 f5 8. ef Cf6 9. 0 - 0 Kc6 =[1]
- 3. Cf1-с4 — отримується позиція в стилі дебюту слона. На тематичний удар чорних 3…Kf6:e4 із задумом на 4.Kc3:e4 відповісти 4…d7-d5, білим краще продовжити не 4. Сс4:f7+ Kpe8:f7 5. Kc3:e4 d7-d5, що веде до переваги чорних, а 4. Фd1-h5 Ке4-d6 5. Cc4-b3 Кb8-c6 6. Kc3-b5 g7-g6 7. Фh5-f3 f7-f5 8. Фf3-d5 Фd8-e7 9. Kb5:c7+ Kpe8-d8 10. Kc7:a8 b7-b6.[1]
- 3. g2-g3 — переведення гри в позиційне русло.
- 2…Kb8-c6 — хід менш активний, тому рідко зустрічається.
Білі можуть уникнути цих варіантів, зігравши 3.Kg1-f3, перейшовши до дебюту чотирьох коней.
Джерела
Примітки
- ↑ а б Э.Е. Гуфельд (1986). Краткая энциклопедия шахматных дебютов (рос.) . Киев: Здоровя. с. 14—15.
