Вулиця Івана Франка (Тернопіль)

Вулиця Івана Франка Тернопіль
Бібліотека-музей «Літературне Тернопілля» у пам'ятці архітектури XIX ст. «Вілла Грабовських», вул. І. Франка, 21 Бібліотека-музей «Літературне Тернопілля» у пам'ятці архітектури XIX ст. «Вілла Грабовських», вул. І. Франка, 21
Місцевість	Центр
Колишні назви
австрійського періоду (українською)	Стрілецька Вища
радянського періоду (українською)	Івана Франка
радянського періоду (російською)	Ивана Франко
Загальні відомості
Координати початку	49°33′13″ пн. ш. 25°35′51″ сх. д.
Координати	49°33′18″ пн. ш. 25°35′50″ сх. д.
Координати кінця	49°33′23″ пн. ш. 25°35′50″ сх. д.
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Заклади культури	Міська дитяча бібліотека, «Кінопалац»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r4083199
Мапа
Вулиця Івана Франка у Вікісховищі

Вулиця Івана Франка (до 1948 Стрілецька Вища або Реальна) — вулиця в Тернополі, на якій збереглося багато пам'яток старовинної міської архітектури. Початок вулиці з південного сходу від вулиці В'ячеслава Чорновола, яка розділяє вулиці Івана Франка і Миколи Коперника. Закінчується на північному заході на вулиці Степана Качали.

Історія

Заселення території нинішньої Франка почалося наприкінці 17 століття. У давнину вулиця сягала міської околиці старовинного Збаразького передмістя, межею якого була Збаразька, а потім Старозбаразька дорога (пізніше вулиця).

Тут діяла каса допомоги рядовим поліції, дитяче передшкілля (дитсадок).

1893 року в гімнастичній залі приміщення польського гімнастичного товариства «Сокіл» виступав з концертом Олександр Мишуга.^[1] Ця будівля була осередком діяльності польських харцерів, під час російської окупації протягом першої світової війни її перетворили на церкву.^[2]

У 1948 році вулицю перейменували на Івана Франка — на честь видатного українського письменника, громадського діяча, філософа, науковця.

Визначні будівлі

Уцілілі будинки на вулиці Івана Франка — характерні для забудови 19 — початку 20 століття.

В одній з кам'яниць (тоді це був № 20), що була власністю Державної скарбниці, квартирував 54-ий полк піхоти, який дислокували у місті в польський період 1920—1939 років.

На Стрілецькій Вищій також розташовувалася учительська бурса — гуртожиток для синів учителів тодішніх Тернопільського, Теребовлянського, Гусятинського, Збаразького та Скалатського повітів, які навчалися у освітніх закладах Тернополя. Будівлю було споруджено 1894 року, приміщення відповідало усім гігієнічним нормам і оцінювалося у 1901—1902 роках в 40000 корон. Нова бурса мала велике подвір'я і город. Закладом опікувалися директор Першої гімназії та вчителі. Будівля збереглася до наших днів, не надто змінившись.

Одна з давніх будівель на цій вулиці дала їй нову назву — у вересні 1890 року розпочалося будівництво оселі для польського гімнастично-пожежного товариства «Сокул». Наприкінці 1970-их років цю споруду реконструйовано на соціалістичну манеру і Тернопіль втратив ще одну архітектурну пам'ятку. Нині в цьому приміщенні працює «Палац кіно».

На вулиці Івана Франка також збереглася давня вілла — зразок респектабельного помешкання заможних тернополян. Збудована в 1894 році. Належала тернопільському лікарю Олександрові Грабовському (тепер у цьому приміщенні діє дитяча бібліотека і бібліотека-музей «Літературне Тернопілля».

Зберігся також будинок, де тривалий час містився офіс тернопільського відділення ДАК «Хліб України».

Світлини

• 
  Вигляд вулиці близько 1920 року
• 
  Нинішній вигляд вулиці
• 
  Будинок № 11
• 
  Будинок № 21, «Вілла Грабовських»

Примітки

1. Весна Х. Мишуга Олександр Пилипович // {{ТЕС|2}|525}
2. Popiel M. Wiktor Frantz [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.] // Skaut. — 2007. — № 1 [9] (marzec). — S. 3. (пол.)

Джерела

• Бойцун Л. Вулиця Івана Франка як острівець старого Тернополя [Архівовано 24 березня 2017 у Wayback Machine.] // Ї. — Ч. 63.; Місто. — 2008. — 19 березня. — С. 19.

Посилання

• Автоматизована система управління відображенням муніципальних даних.