Водосховища Рівненської області — водосховища, які розташовані на території Рівненської області (в адміністративних районах і басейнах річок).
На території Рівненської області налічується — 12 водосховищ, загальною площею понад — 2925 га, з повним об'ємом — 47,8 млн м³[1].
Загальна характеристика
Територія Рівненської області становить 20,о5 тис. км² (3,3 % площі України).
Територія області розміщена у межах басейну Дніпра, зокрема його правої притоки — Прип'яті.
Гідрографічна мережа Рівненської області включає фрагмент великої річки Прип'ять, яка протікає на незначному відрізку (довжиною 20 км) на північно-західний околиці області, а також її праві притоки — середні річки Стир з Іквою, Горинь зі Случчю , Ствига і Льва.
В області функціонує 12 водосховищ з повним об'ємом 47,8 млн м³, серед яких одне має об'єм понад 10 млн м³ (Хрінницьке водосховище на р. Стир, що використовується з метою забезпечення роботи вбудованої у тіло греблі Хрінницької ГЕС — потужність 960 кВт, а також для рекреації та рибогосподарських потреб). В Рівненській області Хрінницьке водосховище є найбільшим штучно створеним водним об'єктом, і з самого початку свого існування є одним з основних рибопромислових об'єктів. Крім Хрінницької, в області працює ще одна мала ГЕС — Млинівська ГЕС (на р.Іква), потужністю 360 кВт.
З загальної кількості водосховищ області: 7 — руслові, 5 — наливні. Цільове призначення водосховищ — найбільше для зволоження земель, а також для риборозведення та культурно-побутового водокористування.
Наявність водосховищ (вдсх) у межах адміністративно-територіальних районів та міст обласного підпорядкування Рівненської області[1]
Район, місто |
Кількість вдсх, шт. |
Площа вдсх, га |
Об'єм вдсх — повний, млн м³ |
Об'єм вдсх — корисний, млн м³ |
В оренді, шт. |
В оренді, га
|
Березнівський |
1 |
124 |
2,9 |
2,6 |
-** |
-
|
Володимирецький |
-* |
- |
- |
- |
- |
-
|
Гощанський |
- |
- |
- |
- |
- |
-
|
Демидівський |
1 |
1626 |
22,2 |
20,4 |
- |
-
|
Дубенський |
- |
- |
- |
- |
- |
-
|
Дубровицький |
- |
- |
- |
- |
- |
-
|
Зарічненський |
1 |
53 |
1,1 |
0,5 |
- |
-
|
Здолбунівський |
- |
- |
- |
- |
- |
-
|
Корецький |
1 |
57 |
1,2 |
0,6 |
1 |
57
|
Костопільський |
1 |
98 |
1,7 |
0,9 |
- |
-
|
Млинівський |
1 |
324 |
5,6 |
2,1 |
- |
-
|
Острозький |
1 |
181 |
3,5 |
1,9 |
1 |
181
|
Радивилівський |
- |
- |
- |
- |
- |
-
|
Рівненський |
1 |
82 |
1,5 |
1,5 |
1 |
82
|
Рокитнівський |
2 |
226 |
4,7 |
4,6 |
1 |
60
|
Сарненський |
1 |
64 |
1,6 |
1,3 |
- |
-
|
м. Рівне |
1 |
90 |
1,8 |
1,8 |
- |
-
|
Разом |
12 |
2925 |
47,8 |
38,2 |
4 |
380
|
Примітки: -* — немає водосховищ на території району;
-* — немає водосховищ, переданих в оренду.
З 12 водосховищ області — 4 (33 %) використовуються на умовах оренди, 58 % — на балансі водогосподарських організацій.
Район річкового басейну |
Кількість вдсх, шт. |
Площа вдсх, га |
Об'єм вдсх — повний, млн м³ |
Об'єм вдсх — корисний, млн м³ |
В оренді, шт. |
В оренді, га
|
Дніпра, у тому числі |
12 |
2925 |
47,8 |
38,2 |
4 |
380
|
р. Прип'ять |
12 |
2925 |
47,8 |
38,2 |
4 |
380
|
Разом |
12 |
2925 |
47,8 |
38,2 |
4 |
380
|
В межах району річкового басейну Дніпра (в басейні його правої притоки р. Прип'ять розташовано 100 % водосховищ Рівненської області.
Наявність водосховищ (вдсх) об'ємом понад 10 млн м³ на території Рівненської області[1]
Назва водосховища, річки (басейну) |
Місцезнаходження вдсх (населений пункт, район) |
Площа вдсх, га |
Об'єм вдсх — повний, млн м³ |
Об'єм вдсх — корисний, млн м³
|
Хрінницьке вдсх, р. Стир (р. Прип'ять, р. Дніпро)* |
с. Хрінники, Демидівський |
1626 |
22,2 |
20,4
|
Примітка: * — у дужках наведено послідовність впадіння річки, на якій розташовано водосховище, у головну річку.
Див. також
Примітки
Література
- Водне господарство в Україні / За ред. А. В. Яцика, В. М. Хорєва. — К.: Генеза, 2000. — 456 с.
- Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-965-098-2
- Паламарчук М. М., Закорчевна Н. Б. Водний фонд України: Довідковий посібник / За ред. В. М. Хорєва, К. А. Алієва. — К.: Ніка-Центр, 2001. — 392 с.