Внутрішнє вухо (лат.auris interna) — один з трьох відділів органів слуху. У хребетних внутрішнє вухо виконує функції слухосприяття і рівноваги[1], у ссавців воно складається з кісткового лабіринту хитромудрої форми[2][3] у товщі скроневої кістки зі системою ходів, що охоплює дві головні функціональні частини:[4] завитку (орган слуху) і вестибулярний апарат (орган рівноваги).
Кістковий лабіринт складається з присінку, завитки (спірально закручений в 2,5 оберти канал) і півколових каналів[5]. Завитка знаходиться попереду, а півколові канали позаду, між ними розташована порожнина неправильної форми — присінок.
Всередині кісткового лабіринту знаходиться перетинчастий лабіринт, який має також три частини, але менших розмірів, а між стінками обох лабіринтів знаходиться невелика щілина, заповнена прозорою рідиною — перилімфою.
Функція
Кожна частина внутрішнього вуха виконує певну функцію:
Завитка є органом слуху.
Звукові хвилі, які з зовнішнього слухового проходу через середнє вухо потрапляють у внутрішній слуховий прохід, у вигляді вібрації передаються рідині, що заповнює завитку. Всередині завитка знаходиться основна мембрана (нижня перетинчаста стінка), на якій розташований кортіїв орган — скупчення особливих слухових волоскових клітин, які через коливання перилімфи сприймають слухові подразнення в діапазоні 16-20000 Гц, перекодовують їх у нервові імпульси і передають на нервові закінчення VIII пари черепномозкових нервів — присінково-завиткового нерва; далі нервовий імпульс надходить у корковий слуховий центр головного мозку.
Присінок і півколові канали — органи відчуття рівноваги і положення тіла в просторі.
Півколові канали розташовані у трьох взаємно перпендикулярних площинах і заповнені напівпрозорою драглистою рідиною; всередині каналів знаходяться чутливі волоски, занурені в рідину, і при найменшому переміщенні тіла або голови в просторі рідина в цих каналах зміщується, натискає на волоски і породжує імпульси в закінченнях вестибулярного нерва — в мозок надходить інформація про зміну положення тіла. Робота вестибулярного апарата дозволяє людині точно орієнтуватися в просторі. Навіть при найскладніших рухах — наприклад, стрибнувши у воду з трампліна і при цьому кілька разів перекинувшись в повітрі, у воді нирець миттєво дізнається, де знаходиться верх, а де низ.
Посилання
↑Torres, M., Giráldez, F. (1998) The development of the vertebrate inner ear. Mechanisms of Development 71 (1-2) pg 5-21
↑Неттер Ф. (2004). Атлас анатомії людини (переклад Цегельского А.А.). Львів: Наутілус. с. 592. ISBN966-95745-8-7.
↑Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. 2006. ISBN978-0805359091.
