Вишеград (Боснія і Герцеговина)

Вишеград босн. Višegrad, серб. Вишеград
герб
Вишеград
Основні дані
43°46′58″ пн. ш. 19°17′28″ сх. д.
Країна	Боснія і Герцеговина
Регіон	Республіка Сербська, Істочно-Сараєво, Подриння
Столиця для	Вишеград (municipality of the Republika Srpska)
Засновано	1407
Площа	1,91 км²
Населення	5869[1] мешканців (2013 рік)
Висота НРМ	299  м
Водойма	Дрина, Rzav^d, Dobrun Monastery^d
Телефонний код	(387) 58
Часовий пояс	UTC+1
GeoNames	3187681
OSM	↑2528287 ·R (Вишеград, Республіка Сербська)
Поштові індекси	73240
Міська влада
Мер міста	Славіша Мішкович
Вебсайт	visegradturizam.com
Мапа
Вишеград Вишеград (Боснія і Герцеговина)
Вишеград у Вікісховищі

Ви́шеград (босн. Višegrad, серб. Вишеград) — місто й муніципалітет у Боснії і Герцеговині, на території політичного утворення Республіка Сербська. Місто стоїть на річці Дрина. Розташоване на шляху з Горажде і Устіпрачі в сербське місто Ужице. Неподалік міста розташована гора Варда.

Після боснійської війни за Дейтонськими угодами Вишеград увійшов до складу Республіки Сербської. Зараз це місце приваблює багатьох туристів^{[джерело?]}. У місті є футбольний клуб «Дрина Вишеград».

Чисельність населення міста за переписом 2013 року склала 5 869 осіб, громади — 11 774 чоловік^[1] (1991 року — 21 199 осіб).

Географія

Вишеград розташований на річці Дрина, частині географічної області Подриньє. Також є частиною історичної області Старі Влах; околиці міста історично називалися «Вишеградскі Старі Влах»^[2][3] — це етнографічний регіон,^[4] у якому населення було ближче до Ужице (на сербському боці річки Дрина), ніж навколишніх земель.

Історія

Середньовіччя

Міст через Дрину.

У Середньовіччі, у часи Стефана Немані, вся область, де сьогодні розташований Вишеград, стала частиною Сербської імперії. У середині XIV століття він був під владою сербського жупана Ніколи Алтамоновича. Тоді ці землі зайняв боснійський король Твртко I і приєднав до Боснійського королівства. Під час правління сербського імператора Стефана Душана (1331—1355) цим регіоном керував жупан Прібіл. Прібіл нібито заснував монастир Добрун між 1340 і 1343 роками. Сини Прібіла продовжували розбудовувати монастирський комплекс, розмалювали зовнішній притвор і скарбницю в північному боці 1383 року. Згідно з турецькими джерелами, 1454 року місто завоювала Османська імперія на чолі з Османом-пашою. Вишеград залишався під владою Османської імперії до Берлінського конгресу (1878), коли Австро-Угорщина взяла під свій контроль Боснію і Герцеговину.

Османський період

Міст Мехмеда-паші Соколовича збудовано в 1571—1577 роках за наказом великого візира Османської імперії Мехмеда-паші Соколовича (боснійського серба за походженням) на початку шляху, що сполучав Боснію зі Стамбулом (відомого як Цареградська джада або Шлях до імператорського міста). Автор проєкту — видатний османський архітектор Сінан.

1875 року серби з району між Вишеградом і Нові-Пазар повстали і створили ополчення, яке 1876 року воювало на Ібарі^[5].

Визначні місця

• Міст Мехмеда-паші Соколовича. Міст занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, про нього написано роман «Міст на Дрині» Іво Андрича , нобелівського лауреата з літератури.
• Меморіал Іво Андрича.

Визначні особи міста

• Мехмед Баждаревич (1960) — югославський і боснійський футболіст, що грав на позиції півзахисника, футбольний тренер
• Неджат Бранкович (1962) — прем'єр-міністр Федерації Боснія і Герцеговина
• Саша Станішич (1978) — німецький письменник боснійського походження
• Іво Андрич (1892—1975) — письменник, виріс у Вишеграді

Галерея

• 
  Вид на місто з гори Град
• 
  Міст Мехмеда Паші Соколовича
• 
  Мечеть у Вишеграді
• 
  Водосховище на Дрині
• 
  Універмаг в центрі міста
• 
  Дім культури

Панорама

Панорама міста

Примітки

1. Попис становништва, домаћинстава и станова у Босни и Херцеговини 2013 на територији Републике Српске — Прелиминарни резултати, Републички завод за статистику, Бања Лука, 2013 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2014. Процитовано 6 червня 2015.
2. Biblioteka Nasi Krajevi. Т. 4. 1963. с. 16—22. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2015.
3. Petar Vlahović (2004). Serbia: the country, people, life, customs. Ethnographic Museum. с. 31. ISBN 978-86-7891-031-9. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 6 червня 2015.
4. Etnološki pregled: Revue d'ethnologie. Т. 12—14. 1974. с. 83.
5. Gale Stokes (1990). Politics as development: the emergence of political parties in nineteenth century Serbia. Duke University Press. с. 335. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 6 червня 2015.