Дострокові президентські вибори в Ірані 2024 року[1] відбулися після загибелі попереднього президента Ібрагіма Раїсі в аварії гелікоптера 19 травня 2024 року[2].
28 червня відбувся перший тур виборів, жоден з кандидатів не отримав більшості. Явка склала 39,93 %, що стало найнижчим показником для президентських виборів в історії Ірану, на понад 8 відсоткових пунктів нижче попереднього рекорду 48,48 %, встановленого на президентських виборах в Ірані 2021 року[3].
19 травня 2024 року Раїсі разом із президентом АзербайджануІльхамом Алієвим повертався з поїздки на ірано-азербайджанський кордон для урочистого відкриття гідроелектростанції на водосховищі Гіз Галасі[7] Під час їхньої подорожі гелікоптер, на борту якого перебували Раїсі та сім інших пасажирів і члени екіпажу[8], розбився поблизу села Узі в повіті Варзакан у провінції Східний Азербайджан[9][10]. Пізніше того ж дня було знайдено уламки вертольота[11], і всі, хто був на борту, загинули. Це призвело до того, що перший віце-президент Мохаммад Мохбер став виконувачем обов'язків президента відповідно до статті 131 Конституції[12].
Похорон Раїсі
Виборча система
Президент Ірану зазвичай обирається кожні чотири роки «прямим голосуванням народу», як зазначено в статті 114 Конституції Ірану[12]. Це означає, що президентські вибори мали відбутися 18 червня 2025 року, але через смерть президента вони відбулися значно раніше. Згідно з політичною системою Ірану, президент є найвищою посадовою особою країни, яка обирається на прямих виборах, главою виконавчої влади та другою за важливістю посадою після верховного лідера[13].
Згідно з конституцією Ісламської Республіки Іран, будь-який громадянин Ірану, який сповідує шиїтський іслам, вірний Конституції та ідеології Ісламської Республіки, може брати участь у виборах як кандидат у президенти. Установа під назвою «Агентство моніторингу виборів» (EMA), якою керує Рада вартових, перевіряє зареєстрованих кандидатів і відбирає невелику кількість для участі у виборах[14].
Рада вартових публічно не оголошує причини відмови конкретним кандидатам, хоча ці причини приватно пояснюють кожному кандидату. Жінкам конституція не забороняє балотуватися; однак станом на 2024 рік кожна жінка, яка зареєструвалася як кандидат, була виключена з балотування на виборах Радою вартових[15][16], хоча організація і спростувала відхилення кандидатури жінки саме через її стать[17].
Кандидатури, затверджені Радою вартових, виносяться на відкрите голосування. Переможцем вважається кандидат, який набере більшість (50 % плюс один) голосів. Якщо жоден кандидат не набере достатньої кількості голосів, наступної п'ятниці проводиться другий тур виборів між двома кандидатами, які набрали найбільшу кількість голосів[18]. Іранці, які голосують під час виборів, отримують штамп із зазначенням цього у своїх свідоцтвах про народження[19].
Згідно з конституцією, після того, як результат буде відомий, верховний лідер повинен підписати указ обраного президента, і якщо він відмовиться підписати, обраний президент не стане президентом. Досі верховні лідери завжди підписували указ обраного президента[20][21]. Після цього обраний президент повинен прочитати та підписати присягу на сесії Ісламської консультативної ради в присутності членів Ради вартових і голови Верховного суду[18].
На цих виборах право голосу мали понад 61 мільйон громадян, близько 18 мільйонів з них віком від 18 до 30 років[22]. Виборці повинні пред'явити свідоцтва про народження, паспорти[23] або смарт-картки[24][25]. У Міністерстві розвідки попередили, що кандидати в президенти перебувають під постійним моніторингом[26].
Голосування за кордоном
Голосування за участі іноземних іранців проходило в 344 місцях по всьому світу[27][28]. В Австралії через протести іранської діаспори скасували голосування в Брісбені та Сіднеї[29]. Опоненти іранського уряду, які хотіли бойкоту виборів, критикували адміністрацію Байдена за дозвіл встановлення виборчих дільниць у Сполучених Штатах[30]. Саудівська Аравія[31] і Канада відмовилися надати Ірану дозвіл на встановлення урн для голосування за кордоном[32], хоча пізніше це рішення скасували в Саудівській Аравії[33]. Натомість виборчі дільниці розмістили на кордоні між США та Канадою[34].
Дати
Після оголошення про смерть Раїсі 20 травня влада оголосила, що голосування відбудеться 28 червня[1]. Реєстрація кандидатів почалася 30 травня і тривала до 3 червня[35], а агітація тривала з 12 до 27 червня[1].
Кандидати
Реєстрація на вибори президента стартувала 30 травня і завершилася 3 червня. Загалом свої кандидатури в президенти висунули 80 осіб, у тому числі чотири жінки[36]. Більшість кандидатів вважалися консерваторами та ультраконсерваторами[37]. Остаточний список кандидатів Рада вартових оприлюднила 9 червня[38]. Тим, кому рада відмовила, не дозволили опротестувати рішення[39].
Відхилено
Загалом Рада опікунів відхилила кандидатури 74 кандидатів[38]. Серед них усі чотири жінки, які подали заявку на участь у виборах[40]. Заявки щонайменше 30 кандидатів були відхилені 30 травня через невідповідність «основним умовам кваліфікації»[41]. Зокрема, було відхилено заявку колишнього президента Махмуда Ахмадінежада; він був дискваліфікований і на попередніх виборах 2021 року[42].
Затверджено
Рада вартових дозволила балотуватися на пост президента шістьом кандидатам, а саме Мохаммаду Багеру Галібафу, Саїду Джалілі, Масуду Пезешкіяну, Мостафі Пурмохаммаді, Амірхоссейну Газізаде Хашемі та Алірезі Закані[38]. 26 червня Хашемі зняв свою кандидатуру і закликав інших кандидатів зробити те ж саме, «щоб фронт революції був зміцнений». За ним 27 червня пішов Закані, який зробив це, посилаючись на необхідність «заблокувати формування третьої адміністрації» колишнього президента Хасана Рухані[43]. Ці два кандидати, а також Галібаф, підтримали Джалілі у другому турі[44].
УУ своїй промові 3 червня верховний лідер аятола Алі Хаменеї наказав кандидатам не нападати один на одного і висловив перевагу «революційному президенту»[46]. Більшість кандидатів зосередили свої програми на соціальному забезпеченні та покращенні житлових умов[47][48][49][50][51][52][53].
Влада надала 20 ГБ безкоштовного мобільного інтернета для використання в месенджерах та програмі Telewebion протягом 30 днів для просування інформації про вибори[54]. Фінансоване США Radio Farda передбачало, що загальна вартість виборів становитиме понад 357 мільйонів доларів США[55].
Консерватори
Саїд Джалілі з Фронту стабільності ісламської революції балотувався в президенти вчетверте. Колишній міністр закордонних справ він допомагав уряду протягом останніх 10 років[56]. Його підтримувало Ісламське товариство студентів[57]. У своїй книзі Джалілі висловлював погляди на зовнішню політику, натхненні есхатологією, заснованою на протистоянні західному світу[58]. Щоб залучити голоси виборців, Аліреза Закані заявив, що щодня роздаватиме 120 тонн м'яса[59]. Він також пообіцяв безкоштовне медичне обслуговування для жінок і людей похилого віку та грошові виплати бідним[60].
Реформатори
З шести кандидатів, затверджених Радою опікунів, Масуд Пезешкіян вважався єдиним представником лібералів та реформістів[38]. Його підтримували Nedaye Iranian, Партія національної довіри, Партія поміркованості та розвитку, Коаліція реформістських жіночих партій[61][62][63][64][38], колишній президент Мохаммед Хатамі, колишній міністр закордонних справ Мохаммад Джавад Заріф[65] і Асамблея сил лінії Імама[66]. Гасло кампанії Пезешкіяна — «Жити без сорому»[67][68]. Він також виступав проти програми ісламської релігійної поліції[69] і критикував закони країни щодо носіння хіджабу[70].
Дебати
Перший тур
Телеканал IRIB ексклюзивно проводив і транслював президентські дебати[71][72]. Питання, які будуть ставитися під час дебатів, були заздалегідь передані всім кандидатам[73]. IRIB і виборчий офіс застерегли кандидатів від псування іміджу країни[74][75]. Для кандидатів IRIB також створював документальні фільми[76]. Уряд заборонив демонструвати зображення кандидатів з Алі Хаменеї та його попередником на посаді верховного лідера Рухоллою Хомейні[77].
Під час перших дебатів 17 червня кандидатів запитували про такі питання, як інфляція, дефіцит державного бюджету, житло та корупція. Усі кандидати пообіцяли скасувати санкції проти Ірану, зміцнити ріал і провести реформи[65]. Під час дебатів Галібаф зробив кілька неправдивих заяв про економіку, щодо марнотратства енергії в країні, національного ВВП і рівня продуктивності[78]. Журналіст Вахід Аштарі стверджував, що Галібаф неправдиво стверджував, що ніколи не подав до суду на жодного журналіста[79]. Аштарі був заарештований 20 червня після того, як опублікував записи про багаж доньки Галібафа, яка їздила до Туреччини[80]. Закані неправдиво заявив, що в метро Тегерана не було поліцейських, які носять хіджаб, і що він не виступав проти імпортних вакцин проти COVID-19[81][82]. Пурмохаммеді стверджував, що програма новин IRIB TV2 20:30 піддала цензурі відео, яке він їм надіслав[83].
На дебатах 20 червня під час обговорення культури радник Пезешкіана Мохаммед Фазелі викинув свій мікрофон і покинув студію після суперечки з одним із ведучих[84] Під час дебатів знову обговорювали економічні питання, а також субсидії на пальне та освіту[85].
Під час третіх дебатів 21 червня Хашемі пообіцяв створити зону на пляжах для жінок, щоб кататися на водних мотоциклах і займатися водними видами спорту[86], тоді як Пурмохаммеді пообіцяв декриміналізувати відсутність хіджабу та припинити насильницькі дії з боку поліції та Басіджа[87]. Джалілі розкритикував надмірну увагу ЗМІ до смерті Махси Аміні, а не до смерті тисяч жінок у Газі[88]. Галібаф стверджував, що Національна інформаційна мережа Ірану просунулася на 75 %, попри заперечення, що це є «неперевірним»[89].
Під час четвертих дебатів 24 червня Пурмохаммаді назвав Джалілі зрадником за саботаж ратифікації FATF і нафтової угоди Ахмадінежада Crescent[90]; Джалілі заперечив це і заявив, що угода була помилковою[91]. Колишній міністр нафти Біджан Намдар Зангенех сказав, що «Джалілі та його пішак Закані говорять про Crescent у кожному тихому місці» і що Джалілі не прийде з ним на дебати, оскільки він «покаже, скільки непоправної економічної шкоди завдав Джалілі»[92]. Хашемі критикував Хасана Роухані та реформістів за розпалювання війни в Афганістані та похвалив Ібрагіма Раїсі за те, що він уклав мир і не дозволив Ізраїлю наступати[93]. Пурмохаммаді назвав страти іранських політв'язнів 1988 року «проєктом важких часів уряду» і зауважив, що «були страчені лише члени Народної організації моджахедів Ірану, які боролися проти народу»[94].
Під час п'ятих, останніх дебатів (25 червня) Хашемі пообіцяв скасувати дванадцятимісячну військову повинність для чоловіків[95]. Хашемі заперечував існування інтернет-цензури в Ірані, а Пезешкіян захищав відключення Інтернету в Ірані у 2019 році[96]. Пурмохаммаді пообіцяв забезпечити прозорість Тегеранської фондової біржі[97]. Під час дебатів про жінок представник Джалілі сказав, що жінки самі винні у тому, що на них нападають, бо не носять хіджаб[98]. Сам Джалілі сказав інтерв'юеру, що вони не розуміють «стратегічної глибини» законів про носіння хіджабу[99]. IRIB цензурував виступ Пезешкіяна, де він підтримував Махсу Аміні[100].
Другий тур
Під час двогодинних теледебатів на IRIB 1 липня Пезешкіян розкритикував Джалілі за відсутність управлінського досвіду, його позицію щодо ядерних переговорів і обіцянку досягти рівня економічного зростання на 8 % під час перебування на посаді, додавши, що владі слід дозволити «стратити» Джалілі, якщо його мета не буде досягнута. Джалілі звинуватив Пезешкіяна в тому, що той не має плану, як керувати країною, а натомість приведе її до «відсталої позиції». Обидва кандидати пообіцяли розв'язати проблеми бідних, робітників, жінок, етнічних груп і релігійних меншин, а також покращити інтернет-послуги. Вони також закликали розслідувати низьку явку в першому турі[101]. Пезешкіян назвав ситуацію в Ірані тупиковою і заявив, що жоден уряд не буде рости в клітці. Він знову розкритикував Джалілі за його тіньову роль.[102][103][104][105].
Під час фінальних дебатів 2 липня Пезешкіян пообіцяв відновити ядерну угоду з іноземними державами, а Джалілі закликав США виконувати свої зобов'язання нарівні «з тими зобов'язаннями, які ми виконали». Обидва кандидати пообіцяли покращити економіку, надати енергетичні субсидії бідним та сприяти імпорту автомобілів, одночасно підтримуючи вітчизняних автовиробників[106]. Джалілі зробив кілька оманливих тверджень щодо економіки, які мали критикувати адміністрацію Рухані та хвалити адміністрацію Раїсі[107].
Іранське студентське агентство опитувань прогнозувало явку 44,4 %[120][121]. Відповідно до опитування, проведеного Центром досліджень Меджлісу з 26 по 29 травня 2024 року, прогнозувалося, що явка виборців становитиме понад 53 %.[122] З іншого боку, опитування, проведене Міністерством культури та ісламської орієнтації, передбачало лише 30 % участі виборців з Тегерану[123]. Командування правоохоронних органів Ісламської Республіки Іран застерегло людей від поширення публікацій із фейковими опитуваннями, оголосивши це злочином[124].
25 червня верховний лідер аятолла Алі Хаменеї закликав до «активної участі» у виборах, назвавши їх «гордістю ісламської республіки»[125]. Він також застеріг від підтримки кандидатів, які вважають, що «всі шляхи прогресу» йдуть зі Сполучених Штатів[126]. Аббас Абді, один із найвпливовіших реформаторських діячів Ірану, прогнозував максимальну явку на виборах у 60 % і мінімальну 55 %[127][128][129][130]. Telegram-канал IRGC провів опитування, у якому Пезешкіян набрав 60 % голосів.[131]
Голосування
Голосування проводилося майже на 60 000 виборчих дільниць і 90 000 «пунктів голосування» по всій країні, а понад 300 виборчих дільниць було відкрито за кордоном. Голосування в першому турі спочатку передбачалося з 08:00 до 18:00[132], але в останній момент Міністерство внутрішніх справ продовжило його до 20:00[133]. Голосування також продовжили до півночі у другому турі[134].
Пезешкіян голосує на виборах
Інциденти
Під час передвиборчої кампанії було опубліковано відео про побиття пропезешкіянського адвоката в Тебрізі силами безпеки в пустелі. Мін'юст розпочав розслідування інциденту[135]. Двоє співробітників сил безпеки були вбиті під час збройного нападу на автомобіль, який перевозив виборчі скриньки в Систані та Белуджистані[136].
Міністр Інтернету Ірану заявив, що оптико-волоконна мережа країни була саботована 28 червня[137]. Міністерство внутрішніх справ заявило, що затримало учасників, які планували відсвяткувати перемогу на виборах неназваного кандидата[138].
Результати
Офіційні результати показали, що Пезешкіян і Джалілі виходять у другий тур, запланований на 5 липня. Явка в першому турі склала 40 відсотків, що було найнижчим показником на президентських виборах в Ірані з 1979 року[139], тоді як загалом 1 056 159 бюлетенів були визнані зіпсованими. Другий тур президентських виборів в Ірані відбувся вперше з 2005 року[140].
.jpg)
_2.jpg)
.jpg)
.jpg)
