Верхньоприп'ятська осушувально-зволожувальна система

Верхньоприп'ятська осушувально-зволожувальна система — гідромеліоративна система, споруджена в заплаві річки Прип'ять.

Історія

Верхньоприп'ятська осушувально-зволожувальна система споруджувалася у 1974–1987 рр. Русло річки Прип'ять від її початку до смт Ратне було прочищене на відстані 68 км. До нього прилягали магістральні канали загальною довжиною 77 км. Для забезпечення зрошення у маловодні періоди на Західному Бузі, поблизу села Забужжя Любомльського району була споруджена насосна станція, яка здатна щосекунди перекачувати з Бугу три кубометри води. Це єдина в Україні насосна станція, яка може перекачувати воду з басейну одного моря в басейн іншого. Бетонованим жолобом завдовжки 5 770 метрів і ще майже двома кілометрами ґрунтового рукотворного русла вона надходить у притоку Дніпра — річку Прип'ять. Далі, завдяки системі гідроспоруд, у бічні канали.

При будівництві цієї системи тільки з русла Прип'яті було вийнято 2 млн м³ ґрунту. Для полегшення робіт в умовах майже непрохідної місцевості широко застосовувалась вибухівка. Для прокладання 80 м каналу одночасно її підривалось 6 т.^[1]

Проведення осушувальних меліорацій і побудова зволожувально-осушувальної системи зумовило докорінну трансформацію не лише рослинного вкриття верхів'я долини Прип'яті, але й цілковиту зміну екологічних параметрів цієї макроекосистеми.

Після побудови каналів і пониження рівня води долина Прип'яті у 1982 році була розорана і стала використовуватися для ви- рощування сільськогосподарських культур, зокрема просапних (картоплі, буряка), зернових (жита, пшениці, ячменю, вівса тощо) і технічних. Частину площ було зайнято сіяними луками, домінантами яких стали тимофіївка лучна, пажитниця багаторічна, райграс. На перших порах сільськогосподарське використання осушених земель було досить ефективним і навіть часто перевищувало проектну врожайність.

Станом на 2012 рік Верхньоприп'ятьська осушувально-зволожувальна система майже не працює. Більшість із 25 100 гектарів осушеної землі облогує.

Характеристики

Загальна площа Верхньоприп'ятської осушувально-зволожувальної системи становить 25,1 тис. га. Осушення земель передбачено мережею відкритих каналів в комплексі з кротовим дренажем 7,3 тис. га та гончарним дренажем 8,15 тис. га. Зволоження здійснюється шляхом інфільтрації з відкритих каналів та дощуванням. Загальна корисна віддача 22 млн м куб. (стік річок Прип'ять та Західний Буг).

Див. також

• Осушувально-зволожувальна система

Примітки

1. Взрывы над Припятью / А. Белоус // Правда Украины. — 30 ноября. — 1975. — С. 3.

Література

• Верхнеприпятская осушительно-увлажнительная система // Географічна енциклопедія України. — К.: Голов. ред. Укр. рад. енциклопедії АН УРСР, 1989. — Т. 1. — С. 163.
• 2. Лелявский В. В., Коваленко П. И., Топольник Т. И., Плетка Б. К. и др. К объективности оценок последствий осушительных мелиораций в верховьях реки Припяти / Материалы к семинару-совещанию по координации работ, связанных с организацией природоохранного мониторинга на осушаемых землях в верховьях Припяти и в пределах Шацкого государственного природного парка. – Киев, ВНПО УкрНИИГиМ, 1990. – с.3-7.

Джерела

• Семещук В. М. Історія розвитку меліоративних робіт на волині в умовах «застою»: проблеми і спроби їх вирішення
• ПАТ «Укрводпроект»^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• «І загудуть бджоли над гречаним полем» // Газета «Голос України», 20 січня 2012 року.
• П. Т. Ященко, А. А. Горун, В. І. Матейчик, О.В. Ткачук. Особливості спонтанного залісення верхів'я долини річки Прип'яті

Посилання

• А. В. Яцик. Верхньоприп'ятська осушувально-зволожувальна система // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Управление водными ресурсами верхней Припяти и Белоозерской водопитающей системы Днепровско-Бугского канала^{[недоступне посилання з червня 2019]}