У 1934 році батька по службі перевели в Київ, і сім'я переїхала до столиці України. Батько керував художнім відділом центральної газети «Вести». Співпрацював з Владимиром Сосюрою, Олександром Довженком, Максимом Рильським, Іваном Шевченко. Жили на вулиці Пироговській, поруч з будинком літераторів. Почав займатися музикою ще до війни, але війна перервала ці заняття, батько пішов добровольцем на фронт і в 1942 році загинув. Мати, Олена Юріївна Вербицька[1], з двома дітьми була евакуйована в Чкалов (Оренбург). У 1944 році звільнили Київ і сім'я повернулася на батьківщину. Тяга до музики була завжди, його дядько з фронту привіз у подарунок акордеон і він дуже швидко навчився на ньому грати. Згодом він став чудовим акордеоністом і створив один з перших музичних ансамблів (квартет) на Київському радіо і телебаченні.
У 1956 році закінчив Київську консерваторію по класу композиції у проф. Лятошинського. Після закінчення консерваторії працював у Укрэстраде, завжди тяжів до естрадної та джазової музики, хоча у нього є і класичні твори, фортепіанна сюїта, тріо для скрипки, ф-но та контрабаса. Його інструментальна п'єса для труби з оркестром видана і була записана в Москві з оркестром Юрія Силантьєва.
У 1979 році повинен був емігрувати з сім'єю в США. Українська діаспорна оперна співачка Галина Адріадіс взяла в репертуар його пісню «Лелеки», а композитора звинуватили в зраді батьківщині, у співпраці зі США. Коли приїхав до США, зустрівся з актрисою та співачкою Евеліною Белюц і став її акомпаніатором, а її чоловік — конферансьє і режисером концертів. Грав на фортепіано в дуеті з акордеоністом Борисом Векслером. Робив передачі для російського радіо в Нью-Йорку під назвою «Відкриваючи завісу», в яких розповідав про зустрічі з цікавими людьми.
У США написав багато нових музичних творів, автор присвят Аді Роговцевій і Раймондові Паулсу, написав цикл присвят пам'яті — Клавдії Шульженко, Леоніда Утьосова, Едіт Піаф, Марселя Марсо. Дочка Наталія (Славутер) займалася музикою, зараз працює в туристичному бізнесі, у неї двоє синів. Дружина композитора працювала в газеті «Нове російське слово», потім у бібліотеці.
.svg){kind=small}
