Він був сформований у серпні 1914 року з Першого Флоту та елементів Другого Флоту Домашнього Флоту і він включив до свого складу 35–40 найкращих великих кораблів. Спочатку ним командував Адмірал Сер Джон Джелліко. Його наступником став Адмірал Девід Бітті у 1916 році.
У квітні 1919 року Великий Флот був розформований, а більша частина його сформувала новий Атлантичний флот.
Бойовий порядок
Для одночасного знаходження у морі всього Великого Флоту не було можливості, адже кораблі потребували забезпечення та ремонту. Для переліку кораблів які були у складі Великого Флоту у період Ютландської битви у травні 1916 року, дивіться статтю Бойові порядки у Ютландській битві[en]. Бойовий порядок Великого Флоту наприкінці війни з'явився у Військово-морському наказі від 24 жовтня 1918 року[en].
Актуальна сила флоту змінювалась протягом війни, оскільки будувались нові кораблі та деякі старі були затоплені, але кількість кораблів неухильно зростала з часом війни і міра переваги над Німецьким флотом зростала разом з нею. Після приєднання Сполучених Штатів до війни, Дев'ята Дивізія Лінкорів США була приєднана до Великого Флоту, як Шоста Бойова Ескадра[en], додавши чотири, а пізніше п'ять, дредноутів.
.jpg)
.svg){kind=small}
