У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Ван.
Ван Цань (177 — 217) — китайський державний діяч та поет часів занепаду династії Хань, один із «Семи мужів».
Життєпис
Походив з впливового роду Ван. Народився у містечку Гуанпін (Цзоу сучасній провінції Шандунь). Син Ван Цяня, міністра за правління імператора Лін-ді. Навчання його прийшлося на повстання Жовтих пов'язок та боротьбу за владу між військовиками ХО Цзінєм, Дун Чжо та Цао Цао.
У 190 році разом із імператорським двором, яким керував Дун Чжо, Ван Цань перебрався до нової столиці Чан'ань. Тут навчався у відомого вченого Цай Юна. У 194 році, відмовившись від державних посад, змушений був залишити імператорський двір та переїхати до Цзінчжоу (територія сучасних провінцій Хубей і Хунань), де поступає на службу до губернатора Лю Бяо. Після смерті останнього у 208 році Ван Цаня переконали перейти на службу до Цао Цао. Останній призначив Вана міністром в своєму уряді та надав значні земельні маєтності.
У 213 році йому доручено виробити нову систему законів та стандартів для держави Вей. У 216 році у почті Цао Цао бере участь у військовому поході проти Сунь Цюаня. Навесні 217 року Ван Цань помер під час епідемії невідомої смертельної хвороби (можливо після повернення до столиці з походу або під час нього). За іншими відомостями смерть настала від прокази.
Творчість
Ван Цань був творцем жанру малих фу, або ліричних фу, що відрізнялися від ханьських фу не тільки обсягом, а й великою увагою до людини. Малі фу виникли тоді, коли в поета з'явилася нагальна потреба висловити свої почуття, своє хвилювання, поет уже був не стороннім спостерігачем, літописцем, а співучасником або навіть героєм описуваних ним подій. Зразком ліричних фу може служити вірш «Піднімаюся на вежу» — сумна розповідь про життя самого Ван Цаня у вигнанні, про його марні сподіваннях повернутися додому.
Найзначущим твором є поема «Сім скорбот», в якій оплакуються страждання простого народу від жахіть громадянської війни.
Ван Цаню також приписують авторство історичного твору «Нариси про героїв», де розповідається про міфічних героїв, видатних людей минувшини та сьогодення.
Джерела
- Étienne Balázs: La Crise sociale et la philosophie politique à la fin des Han. In: TP 39 (1949), S. 83-131 (фр.)
