PROFILBARU.COM

Ванкдорф
Wankdorfstadion
Ванкдорф ; Wankdorfstadion
Країна	Швейцарія
Розташування	Швейцарія, Берн; Papiermühlestrasse 71
Координати	46°57′46″ пн. ш. 7°27′54″ сх. д. / 46.96278° пн. ш. 7.46500° сх. д.
Побудовано	1924
Відкрито	18 жовтня 1925
Закрито	7 липня 2001
Зруйновано	3 серпня 2001
Власник	Берн
Покриття	Трав'яне
Команда (-и)	«Янг Бойз» (1925—2001)
Види спорту	футбол
Вміщує	22 000 (2001); 64 000 (1954)
Розміри поля	105 x 68 м
	Ванкдорф (стадіон) у Вікісховищі

Ванкдорф (нім. Wankdorfstadion) – футбольний стадіон у Берні, що існував у 1925—2001 роках. На цьому стадіоні проводила значну частину домашніх матчів Збірна Швейцарії та проходили фінали Кубка Швейцарії. Також тут грав свої домашні матчі місцевий футбольний клуб «Янг Бойз». Стадіон широко відомий тим, що приймав ряд матчів, в том числі і фінал Чемпіонату світу з футболу 1954.

У 2001 році «Ванкдорф» був знесений і на його місці побудований сучасний футбольний стадіон «Стад де Суїсс».

Історія

Рання історія

Будівництво стадіону розпочалося в 1924 році.

Стадіон був офіційно відкритий 18 жовтня 1925 року, а 8 листопада 1925 року на ньому відбувся перший міжнародний матч між збірними Швейцарії та Австрії. На той час стадіон вміщував 22 000 глядачів, з них 6 200 під дахом, у тому числі 1 200 сидячих місць.

У 1933 році було збудоване тренувальне поле, а в 1939 було збудовано нові трибуни, що збільшили місткість стадіону до 42 000 глядачів.

Перед Чемпіонатом світу з футболу 1954 стадіон було знесено, і на його місці за проектом архітекторів Гемміґа та Муццуліні було зведено новий стадіон на 64 000 місць (у тому числі 56 000 сидячих місць).

Чемпіонат світу-1954

Під час Чемпіонату світу з футболу 1954 «Ванкдорф» був головним і найбільшим стадіоном чемпіонату. Тут відбулися 6 матчів чемпіонату. 4 липня 1954 року на стадіоні відбувся фінал турніру, який зробив «Ванкдорф» легендарним. У тому матчі збірна ФРН, пропустивши два голи від Угорщини за перші 10 хвилин, зуміла відігратися та завдяки голу Гельмута Рана на останніх хвилинах виграти з рахунком 3:2. Ця гра ввійшла в історію футболу як Бернське диво, оскільки Золота команда, або Чарівні мадяри, як тоді називали угорську збірну, у 51 матчі з 1950 до 1956 років більше не зазнавали поразок, перемагаючи більшість своїх суперників, включаючи збірну Англії на Вемблі, з великим рахунком.

Матчі ЧС-1954 на стадіоні

Дата	Матч	Рахунок	Раунд	Глядачі
15 червня	Уругвай — Чехословаччина	2:0	Матч групи 3	20 500
17 червня	ФРН — Туреччина	4:1	Матч групи 2	39 000
20 червня	Англія — Швейцарія	2:0	Матч групи 4	50 000
27 червня	Бразилія — Угорщина	2:4	1/4 фіналу	60 000
4 липня	Угорщина — ФРН	2:3	Фінал	60 000

Стадіон після ЧС

Після чемпіонату світу стадіон прийняв два фінали єврокубків: 1961 року на ньому відбувся фінал Кубка європейських чемпіонів між «Барселоною» і «Бенфікою», а 1989 року фінал Кубка володарів Кубків між «Сампдорією» і, знову ж таки, «Барселоною».

Матчі європейських фіналів на стадіоні

Дата	Матч	Рахунок	Турнір	Глядачі
31 травня 1961	«Бенфіка» (Лісабон) — «Барселона» (Барселона)	3:2	Кубок європейських чемпіонів 1960/1961	33 000
10 травня 1989	«Барселона» (Барселона) — «Сампдорія» (Генуя)	2:0	Кубок володарів Кубків 1988/1989	45 000

Занепад

Поступово стадіон приходив у занепад, і в останні роки свого існування з міркувань безпеки вміщував лише 22 000 глядачів, до того ж був обладнаний не пластиковими сидіннями, а дерев'яними лавами.

7 липня 2001 року на стадіоні відбувся останній матч, на якому були присутні зірки фіналу чемпіонату світу 1954 року Фриц Вальтер та Дьюла Ґрошич.

3 серпня 2001 року стадіон було зруйновано.

Годинник Longines

Як і в багатьох інших легендарних стадіонів світу, у «Ванкдорфа» був свій символ. Ним була башта з годинником швейцарської фірми Longines. Після будівництва на місці «Ванкдорфа» нового стадіону, годинник був відновлений зі старих частин та встановлений у грудні 2007 перед стадіоном. Годинник показує час закінчення (20:16) та рахунок (3:2) фіналу Чемпіонату світу-1954.