«Білоруський вокзал» (рос.«Белорусский вокзал») — російський радянський художній фільм 1970 року про зустріч колишніх вояків через 25 років після війни. Перша повнометражна картина режисера Андрія Смирнова.
Фільм був удостоєний Головної премії на I Фестивалі сучасної кінематографії в Карлових Варах в 1971 році.
Сюжетна лінія
Це кінострічка. Саме з Білоруського вокзалу в Москві на фронт йшли ешелони з вояками. Саме в Москві зустрілись ветерани з приводу смерті свого колишнього командира. У фільмі його не буде, покажуть лише коротке поховання на цвинтарі. Виникало декілька несподіваних питань :
Чому не збиралися раніше?
Чому не підтримували дружніх стосунків, якщо так міцно приятелювали на фронті ?
Чому так незатишно встоєнні в повоєннє життя, що не зустрічаються роками ?
Кінострічка дасть відповіді далеко не на всі запитання.
Вони різні за фахом, характером і престижем в повоєнний період. Але журналіст, директор заводу, слюсар і бухгалтер потроху віднайдуть спільну мову і мимоволі згадають і свою молодість, і колишню дружбу, і 10-й десантний батальйон. Адже це люди з різними та цікавими біографіями, що не дуже вписуються в сучасну, моторошну і дріб'язку, радянську дійсність. Актору Анатолію Папанову дістались пророчі слова, що на війні їм було легше, бо там відразу було зрозуміло : ось — свої, а там — вороги. В радянській сучасності все переплуталось і змішалось.
Ми побачимо дві родини — та, що у персонажа Леонова і у медсестри. Леонову знадобились усі його акторські іпостасі у фільмі — і комедійні, і драматичні. І мимоволі забулись і його непрестижний за фільмом фах, і підстаркувата зовнішність, і те, що він сам не воював. Він добре відтворив представника фронтового покоління, про вдячність до якого забули навіть по фільму.
У бідній квартирці батальйонної медсестри вони переживуть найкращі хвилини своєї сумбурної зустрічі, які їм не могли дати а ні байдуже московське кафе, а ні часи вештання по негостинному місту Москва. Серед найкращих моментів фільму — пісня Булата Окуджави«Нам нужна одна победа[ru]»:
Лишь только бой угас,
Звучит другой приказ,
И командир сойдёт с ума,
Разыскивая нас.
Когда-нибудь мы вспомним это,
И не поверится самим...
Актори
Білоруський вокзал у Москві.
Раїса Куркіна — удова Лідія Матвєєва, дружина колишнього командира
