У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Білик.
Бі́лик Мико́ла Іллі́ч (20 травня 1953, с. Топорівці) — український скульптор. Народний художник України, член-кореспондент Національної академії мистецтв України. Доцент Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука.
Біографія
Микола Білик народився 20 травня 1953 року в селі Топорівці Новоселицького району Чернівецької області. У 1968—1972 роках навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва. У 1980 році закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Творчу працю розпочав у виробничому об'єднанні «Художник». З 1994 року викладає скульптуру, композицію та роботу в матеріалі у Київському державному інституті декоративно-вжиткового мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука.
Член Національної спілки художників України з 1986 року. У 2017 році отримав звання «Народний художник України».
З 1981 року бере активну участь у республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках в Росії, Україні, Німеччині, Франції та США. Персональні виставки проводилися у Києві, Мюнхені (Німеччина), Чикаго (США), Вашинґтоні (США).
З 1988 року брав участь у симпозіумах скульпторів в містах Ямпіль, Тернопіль, Харків, Луцьк, Бейрут (Ліван). У 1988 році був керівником Міжнародного симпозіуму в Ямполі, де отримав I премію. У 1991 році став лауреатом Міжнародного бієнале «Львів-91» (перша премія в галузі скульптури).
З 1980 року живе і працює в Києві. Його твори представлені в колекціях Міністерства культури і мистецтв України, у музеях Чернівців, Львова, Чернігова, Черкас, Переяслава, а також у Німеччині, Канаді, США, Бельгії, Нідерландах, Франції.
Родина
Дружина — українська майстриня декоративного мистецтва (художній текстиль) Наталія Валентинівна Борисенко, донька українського скульптора Валентина Борисенка. Син — український скульптор Назар Білик.
Твори
- 1983 — «Політ». Скульптурна композиція на фасаді музею М.Трублаїні (в с. Вільша́нка, Крижопільському районі Вінницької області);
- 1988 — Пам'ятник Т. Г. Шевченку (Івано-Франківськ);
- 1991 — Пам'ятний знак загиблому поселенню Передмостова Слобідка, Гідропарк (Київ);
- 1992 — Пам'ятник полеглим у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр. (с. Макіївка, Київська обл.);
- 1994 — Герб м. Києва (у співавторстві з В. Сівком);
- 1995 — Погруддя Т. Г. Шевченка (м. Гавана, Куба);
- 1995 — Реконструкція пам'ятника княгині Ользі, Андрію Первозванному, Кирилу і Мефодію (Київ);
- 1997 — Пам'ятник Ярославу Мудрому (Київ);
- 2001 — Пам'ятник князю Володимиру (Волинська обл.);
- 2006 — Монумент Героям Чорнобиля (Черкаси);
- Меморіальні дошки Петру Могилі, О. Олесю, Б. Грінченку, Л. Забашті, Р. Шульгіну, О. Мішакову, О. Федорову, В. Симиренку, О. Таранцю, О. Топачевському, В. Данилову, Ю. Даденкову, М. Бойчуку;
- Надгробок Платона Майбороди на Байковому цвинтарі в Києві.
- 2009 — Пам'ятник Івану Мазепі (Полтава);
- 2016 — Пам'ятник Борцям за волю України (м. Черкаси, відкритий 23 квітня 2016 року).
Галерея
-
Пам'ятник княгині Ользі (Михайлівська пл., Київ)
-
-
Меморіальна дошка В. Данилову (бул. Академіка Вернадського, 36, Київ)
-
Меморіальна дошка Ю. Даденкову (вул. Суворова, 1, Київ)
-
Надгробок Платона Майбороди на Байковому цвинтарі в Києві
-
Пам'ятний знак загиблому поселенню Передмостова Слобідка (Гідропарк, Київ)
-
Джерела
