Бєлов Юрій Андрійович

Бєлов Юрій Андрійович
рос. Белов Юрий Андреевич
Юрій Бєлов на піку популярності, 1950—1960 рр.
Юрій Бєлов на піку популярності, 1950—1960 рр.
Народився	31 липня 1930(1930-07-31) Ржев, Калінінська область, РРФСР, СРСР
Помер	31 грудня 1991(1991-12-31) (61 рік) Москва, Російська Федерація
Поховання	Кунцевський цвинтар
Національність	Росіянин
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	Актор, дублер
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1955)
Роки діяльності	1955—1988
Дружина	Світлана Швайко (1974—1991)
Діти	Бєлов Святослав Юрійович (1976—дотепер)
Провідні ролі	«Гриша Кольцов» у к/ф «Карнавальна ніч» (1956) «Митя Савельєв» у к/ф «Дівчина без адреси» (1957) «Толя Грачкін» у к/ф «Непіддатливі» (1959) «Славко» у к/ф «Королева бензоколонки» (1962)
IMDb	ID 0069474
Нагороди та премії
1960 — лауреат Всесоюзного фестивалю кіно в номінації «Премії для акторів» (к/ф «Непіддатливі»)
Сторінки пам'яті Юрія Бєлова

Бєло́в Ю́рій Андрі́йович (31 липня 1930, Ржев, Калінінська область, РРФСР, СРСР — †31 грудня 1991, Москва, Росія) — радянський актор театру і кіно. Один з найпопулярніших акторів радянського кіно другої половини 1950-х — першої половини 1960-х років.

Біографія

Юрій Бєлов народився 31 липня 1930 року в місті Ржеві Калінінської області РРФСР СРСР (нині — Тверської області Російської федерації). Його дитинство пройшло на Курилах, так як батько Юрія був військовим і останнім місцем його служби став Далекий Схід.

Слава

У 1955 році закінчив ВДІК (майстерня Б. В. Бібікова і О. І. Пижової) та став актором Театра-студії кіноактора. Вже через рік став популярним завдяки ролі «Гриші Кольцова» у кінострічці «Карнавальна ніч». А протягом наступних семи років на широкий екран один за іншим виходять фільми за участю актора, які закріпили його успіх серед глядачів і зробили Юрія Бєлова одним з найпопулярніших акторів радянського кіно. Серед них: «Дівчина без адреси» (1957), «Непіддатливі» (1959), «Альошкіна любов» (1960), «Королева бензоколонки» (1962), «Приходьте завтра...» (1961) та ін.

Забуття

В середині 1960-х років через необережне висловлювання про керівництво країни актор опинився на півроку в психіатричній лікарні, після чого його кар'єра пішла на спад. Його почали сторонитися, давали ролі третього плану та лише в епізодах. У 1972 році помітно постарілий Бєлов в останній раз зіграв головну роль у фільмі «Зупинка потяга — дві хвилини», після цього настало практично повне забуття.

	У 1964 році, коли я знімався у Ельдара Рязанова в фільмі «Дайте книгу скарг», на якомусь бенкеті я сказав про Микиту Сергійовича Хрущова, що його, начебто, скоро знімуть. І потім просто приїхали люди в білих халатах, один з гамівною сорочкою і відвезли мене в божевільню на півроку. Причому, Хрущова, як ми знаємо, дійсно зняли. А потім, коли я вийшов, кому я потрібен. По-перше, неблагонадійний, а по-друге не зовсім здоровий — псих, коли навколо повно здорових і політично грамотних акторів. Оригінальний текст (англ.) В 1964 году, когда я снимался у Эльдара Рязанова в фильме «Дайте жалобную книгу», на каком-то банкете я сказал про Никиту Сергеевича Хрущева, что его, вроде бы, скоро снимут. И потом просто приехали люди в белых халатах, один со смирительной рубашкой и увезли меня в сумасшедший дом на полгода. Причем, Хрущева, как мы знаем, действительно сняли. А потом, когда я вышел, кому я нужен. Во-первых, неблагонадежный, а во-вторых не совсем здоровый – псих, когда вокруг полно здоровых и политически грамотных актеров.
— Юрій Бєлов в інтерв'ю з журналістом Володимиром Мартиновим[1]

Актор був змушений заробляти на життя приватними перевезеннями на «Москвичі», купленому в роки колишньої популярності. Переживаючи через свою незатребуваність, Бєлов почав зловживати алкоголем, його здоров'я з кожним роком погіршувалася.

Вранці 31 грудня 1991 року Юрій Бєлов помер. Похований на Кунцевському кладовищі Москви, ділянка № 10.

Особисте життя

Герої Юрія Бєлова відрізняються любов'ю до життя та неповторною чарівністю, завдяки чому вони так полюбилися глядачеві. У реальному житті ж за актором закріпилася репутація «дивної людини», «не від світу цього», тому що був «добрячком», не вмів ні розпускати інтриги, ні захищатись від них, нікого не «підсиджував», а ще тому що любив розповідати історії так, що ніхто не міг відрізнити вигадку від правди.

Одружився актор у віці понад 40 років. Його обраницею стала актриса Світлана Швайко, яка була на 9 років молодше. У 1976 році у них народився син Святослав. Коли Святославу було 15 років, Бєлова не стало.

Рідний брат Юрія Бєлова, Анатолій, наразі проживає в Україні, у Кропивницькому.

Фільмографія

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1955	кф	Мати і син	рос. Мать и сын
1955	ф	Вільниця	рос. Вольница	Курбатов, прикажчик на рибному промислі
1955	ф	Син	рос. Сын	Конвойний міліціонер (відсутній в титрах)
1956	ф	Весна на Зарічній вулиці	рос. Весна на Заречной улице	Євген Іщенко
1956	ф	Карнавальна ніч	рос. Карнавальная ночь	Гриша Кольцов, електромонтер
1956	ф	Людина народилася	рос. Человек родился	Павло (відсутній в титрах)
1957	ф	Дівчина без адреси	рос. Девушка без адреса	Митя Савельєв, друг Паші Гусарова і в майбутньому наречений Олі, будівельник
1957	ф	Гори, моя зоре	рос. Гори, моя звезда	Аркадій, шахтар
1958	ф	Вогник в горах	рос. Огонёк в горах	Петро Снєгірьов
1959	ф	Травневі зірки	Бєлов, капітан, ад'ютант генерала
1959	ф	Непіддатливі	рос. Неподдающиеся	Толя Грачкін
1959	ф	Спрага	рос. Жажда	Вася Патефон (Рогозін), матрос
1959	ф	Сувора жінка	рос. Строгая женщина	Семен
1960	ф	Леон Гарос шукає друга	рос. Леон Гаррос ищет друга	Микола Савін, перекладач
1960	ф	Альошкіна любов	рос. Алёшкина любовь	Аркадій
1961	ф	Людина нізвідки	рос. Человек ниоткуда	Гаврилов, старший сержант міліції
1961	ф	Любушка	рос. Любушка	Дмитро, кухар у Бурміна
1961	ф	Наш спільний друг	рос. Наш общий друг	Синькін, журналіст
1962	ф	Гусарська балада	рос. Гусарская баллада	Партизан в синьому мундирі
1962	ф	Королева бензоколонки	рос. Королева бензоколонки	Славко, водій міжміського пасажирського автобуса
1962	ф	Хід конем	рос. Ход конём	Слідчий у кримінальних справах
1963	ф	Ти не один	рос. Ты не один	Микола Шликов
1963	ф	Приходьте завтра...	рос. Приходите завтра…	Володя Немирович-Данченко, студент
1964	ф	До мене, Мухтар!	рос. Ко мне, Мухтар!	Ларіонов
1964	ф	Дайте книгу скарг	рос. Дайте жалобную книгу	Герман, журналіст, один Нікітіна
1965	ф	Сплячий лев	рос. Спящий лев	Олександр Стрільців, інспектор банку
1968	ф	Перехідний вік	рос. Переходный возраст	Михайло Іванович, вчитель
1970	ф	У Москві проїздом…	рос. В Москве проездом…	Таксист
1970	ф	На далекій точці	рос. На дальней точке	Паращук, старшина
1970	ф	Доля резидента	рос. Судьба резидента	Провідник потягу
1971	ф	Старики-розбійники	рос. Старики-разбойники	Міліціонер, черговий на прохідній
1971	ф	Літо рядового Дідова	рос. Лето рядового Дедова	Старшина
1972	ф	Нерви... Нерви...	рос. Нервы, нервы	Міліціонер
1972	ф	Зупинка потяга — дві хвилини	рос. Стоянка поезда — две минуты	Василь Назарович, чарівник
1972	ф	Інженер Прончатов	рос. Инженер Прончатов	Петрович
1973	ф	Будні карного розшуку	рос. Будни уголовного розыска	Спільник Муратова
1973	ф	Нейлон 100 %	рос. Нейлон 100 %	Хабібулін
1974	ф	Киш і Двапортфеля	рос. Кыш и Двапортфеля	Юрій Андрійович, завгосп
1975	ф	Любі мої	рос. Мои дорогие	Григорій Ніконорич Меньшиков, співак
1975	ф	Приймаю на себе	рос. Принимаю на себя	Іванов
1976	ф	«Сто грам» для хоробрості...	рос. «Сто грамм» для храбрости…	Таксист (озвучує Юрій Саранцев)
1977	ф	Про Червону Шапочку	рос. Про Красную Шапочку	Дід
1978	ф	Дипломати мимоволі	рос. Дипломаты поневоле	Арнольд, кінорежисер
1978	ф	Жінка, яка співає	рос. Женщина, которая поёт	Пасажир літака
1978	ф	Осінні дзвони	рос. Осенние колокола
1980	ф	Надзвичайні обставини	рос. Чрезвычайные обстоятельства	Автослюсар
1981	ф	Викрадення століття	рос. Похищение века
1982	ф	Ось такі дива	рос. Вот такие чудеса	Член комісії
1984	ф	Москва на Гудзоні	рос. Москва на Гудзоне
1988	ф	Двоє і одна	рос. Двое и одна	Цвинтарний співробітник

Пам'ять

• Ю. А. Бєлову присвячена одна серія програми Леоніда Філатова «Щоб пам'ятали».
• У 2008 році на українському телеканалі «СТБ» була показана програма «Моя правда. Юрій Бєлов».

Джерела

1. Наталя Тендор «Ізольда Ізвицька. Родове прокляття»

Посилання

• Сторінка пам'яті
• Могила Юрія Бєлова