Ця стаття потребує істотної переробки. Можливо, її необхідно доповнити, переписати або вікіфікувати. Пояснення причин та обговорення — на сторінці Вікіпедія: Статті, що необхідно поліпшити.
Тому, хто додав шаблон: зважте на те, щоб повідомити основних авторів статті про необхідність поліпшення, додавши до їхньої сторінки обговорення такий текст: {{subst:поліпшити автору|Будапештський трамвай|1 квітня 2022}} ~~~~, а також не забудьте описати причину номінації на підсторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити за відповідний день.(1 квітня 2022)
Трамвайна мережа Будапешта (угор.Budapest villamosvonal-hálózata) — трамвайна мережа, міста Будапешт, Угорщина. Трамвайні лінії є на другому місці за пасажиропотоком (після автобусної мережі), перевозячи більше людей, ніж міське метро [1].
Мережа експлуатується з 1866 року, як кінний трамвай і електрифікована з 1887 року, має довжину 157 км. Станом на 2021 рік вона складалася з 33 ліній: 26 основних і 7 додаткових ліній, позначених літерою «A» після номера маршруту, а також — зубчастої залізниці (маршрут 60.). Трамвайна мережа є під орудою компанії «Budapesti Közlekedési Központ» та під наглядом спеціального центру при місцевому муніципалітеті.
Історія
Ранні роки
Першу кінну трамвайну лінію в Будапешті було відкрито 30 липня 1866 року, між Уйпешт-Вароскапу та Калвін-тер[en] (через Ваці-ут).
Приблизно за рік до цього, 22 травня 1865 року граф Шандор Каройї заснував компанію «Pesti Közúti Vaspálya Társaság» (PKVT).
Незабаром було прокладено кінні трамвайні лінії і в Буді — вони були побудовані конкуруючою компанією BKVT.
До 1885 року в Будапешті було вже 15 ліній конки, але вже в ті роки стало очевидно, що ця технологія морально застаріла.
Окремо в 1887 році була введена в експлуатацію парова приміська залізнична лінія від Козвагогіда до Сороксара, під орудою компанією HÉV; за нею незабаром збудовано ще дві аналогічні лінії.
Приблизно у той же час Мур Балаж запропонував побудувати в Будапешт нову електричну трамвайну мережу.
Габор Барош[en], державний секретар Міністерства комунального господарства і транспорту того часу, санкціонував будівництво першої експериментальної трамвайної лінії між залізничною станцією Ньюгат і Кіраллі-ут.
Балаж об'єднав зусилля з «Siemens & Halske» і «Lindheim és Társa» і вони спільно утворили нову корпорацію: «Budapesti Városi Vasút» (BVV, «міські поїзди Будапешта»). Будівельні роботи, виконані Siemens & Halske, було розпочато 1 жовтня 1887 року, а сама лінія була відкрита 28 листопада 1887 року.
Електрика подавалася потягам знизу, щоб уникнути кабелів, що звисають уздовж вулиць міста.
Другим кроком у розширенні мережі стали дві стандартні лінії шириною колії 1435 мм: 20 липня 1889 року було відкрито другу з них, що прямувала через Калвін-тер. Вона була спроектована таким чином, щоб у разі відключення електроенергії парові двигуни могли продовжити буксирувати вагони. Третя лінія, також мала стандартну калію, була відкрита 10 вересня. Варто відзначити будівництво у місті і підземної лінії (яка стала першою на європейському континенті), хоча безпосередньо до трамваю вона не відноситься.
У перші роки свого існування трамваї не мав номерів — для їх позначення використовувалися кольорові кола: червоний, зелений, синій або чорний диски, а також складніші знаки: червоний диск з вертикальною білою смугою або хрестом, білий диск із зеленою восьмикінечною зіркою і так далі. Незабаром така система стала заскладною, тому — близько 1900 року, коли було вже 30 ліній — кожна з них отримала свій номер. BVV (який став на той час BVVV) дісталися парні номери, а непарні були присвоєні лініям його конкурента — BKVT.
Мережа що динамічно розвивалася призвела до появи нових компаній: дві з них обслуговували Упест і північну частину Пешту, а одна — Песстентлрюрінк, що в ті роки був самостійним містом. Ці компанії були об'єднані в 1923 році під назвою «Budapest Székesfővárosi Közlekedési Rt.» (BSZKRT). Свого піку кількість ліній досягла в 1939—1944 роки: тоді в місті їх діяло 66.
Після Другої світової війни
Облога Будапешта під час Другої світової війни привела до величезних руйнувань міської інфраструктури: багато будинків були зруйновані, а мости — знищені. Відновлення транспортної мережі стало найважливішим завданням: проте багато трамваїв були знищені або під час облоги і штурму міста, або — згоріли під час пожежі у депо, що сталася в 1947 році. Можливо, це стало причиною, по якій міська влада запропонувала замінити частину трамваїв тролейбусними лініями. Поряд з фінансовими міркуваннями, тролейбуси були краще пристосовані для міського центру через більшу маневреність і менший шум.
Незважаючи на те, що деякі трамвайні лінії були скасовані на користь тролейбусних маршрутів — загальне розширення мережі не припинилося. Поруч із залізничною станцією Ньюгат була побудована нова трамвайна лінія для перевезення людей на заводи в Ангіальпольді та Уйпешт. Лінія № 4 також була розширена близько 1960 року. Реконструкція моста Ержебет в 1964 році зіграла важливу роль у відродженні трамвайної мережі: п'ять ліній почали використовувати його відразу після відкриття.
.jpg)
_Budapest.jpg)
.jpg)
