Бондар Юрій Олександрович

Бондар Юрій Олександрович
Народився	2 липня 1930(1930-07-02) місто Первомайськ Попаснянського району, тепер Луганської області
Помер	30 листопада 2014(2014-11-30) (84 роки) Київ, Україна
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	політик
Партія	КПРС
Нагороди

Юрій Олександрович Бондар (2 липня 1930(19300702), місто Первомайськ Попаснянського району, тепер Луганської області — 30 листопада 2014, Київ) — український радянський партійний діяч, міністр місцевої промисловості Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 9—11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1981—1990 р.

Біографія

Народився в родині шахтаря. Трудову діяльність розпочав у 1944 році на Лисичанській автобазі Ворошиловградської області.

У 1954 році закінчив Московський автомеханічний інститут.

У 1954—1956 роках — інженер-конструктор, старший інженер-конструктор головного конструкторського бюро Харківського тракторного заводу імені Серго Орджонікідзе. У 1956—1961 роках — заступник начальника, начальник складального цеху № 2 Харківського тракторного заводу імені Серго Орджонікідзе.

Член КПРС з 1957 року.

У 1961—1963 роках — заступник секретаря, секретар партійного комітету Харківського тракторного заводу імені Серго Орджонікідзе.

У 1963—1969 роках — 1-й секретар Орджонікідзевського районного комітету КПУ міста Харкова. У 1969 році — інспектор ЦК КПУ.

У 1969 — липні 1974 року — секретар Хмельницького обласного комітету КПУ.

У липні 1974 — 17 жовтня 1980 року — 2-й секретар Хмельницького обласного комітету КПУ.

У 1980 — січні 1986 року — завідувач відділу сільськогосподарського машинобудування ЦК КПУ.

8 січня 1986 — 1990 року — міністр місцевої промисловості Української РСР.

Могила Юрія Бондаря, Байкове кладовище

З 1990 року — на пенсії у Києві.

У 1991—1992 роках — віце-президент науково-виробничого об'єднання — концерну «ІНТЕКОН». У 1993—1997 роках — радник-консультант УНК «Укрсільгоспмаш».

З 2000 року — заступник голови, а з 2004 року — 1-й заступник голови Комітету ветеранів праці Ради Організації ветеранів України.

За кілька днів до смерті Кабінетом Міністрів України позбавлений державних пільг разом з низкою колишніх державних діячів^[1]. Помер на 85-му році життя 30 листопада 2014 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59.05″ пн. ш. 30°30′5.95″ сх. д.).

Нагороди

• орден Жовтневої революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Дружби народів
• медалі

Література

• Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

1. Государство лишило льгот Кравчука, Кучму, Тигипко и других бывших топ-чиновников