«Богатир» (рос.Богатырь) — бронепалубний крейсер, головний у своєму типі, Російського імператорського флоту. Призначався для виконання функцій крейсера-розвідника при ескадрі та спільних дій з міноносцями. Корабель відрізняла висока (для свого часу) швидкість ходу при оптимальному поєднанні наступальних та оборонних характеристик. На відміну від крейсера «Варяг» — головного корабля умовної серії, третина 152-мм гармат розташовувалася в баштах, а інші розміщені за бронещитами або в казематах. «Богатир» належав до класу найкращих представників середніх бронепалубних крейсерів російського імператорського флоту.
«Богатир» був закладений21 грудня1899 року на замовлення російського уряду в рамках нової суднобудівної програми 1898 року «для потреб Далекого Сходу» на верфі німецької компанії AG Vulcan Stettin у Штеттіні. 17 січня1901 року він був спущений на воду, а 7 серпня1902 року увійшов до складу ВМФ Російської імперії. На початок російсько-японської війни входив до складу Владивостоцького крейсерського загону, але участі в бойових діях не встигну взяти через морську аварію, тому усю війну «Богатир» простояв у ремонті. У Першій світовій війні діяв у складі сил Балтійського флоту, брав участь у рейдових і мінно-загороджувальних операціях на комунікаціях противника, прикривав мінні постановки флоту. Проданий на злам у 1922 році.
11 листопада 1902 року після завершення випробувань, а також курсу бойової підготовки зі стрільбами «Богатир» повинен був у складі загону (ескадрені броненосці «Ретвізан», «Побєда» та крейсери «Діана», «Паллада», «Боярин») прямувати до Тихого океану.
Російсько-японську війну зустрів у складі Владивостоцького крейсерського загону, здійснив кілька бойових виходів, але в бойових діях не брав участі. 15 травня1904 року крейсер наразився на камені мису Брюса в Амурській затоці, отримав серйозні пошкодження, насилу корабель вдалося врятувати і привести до Владивостока на ремонт. Всю російсько-японську війну «Богатир» простояв у ремонті.
Перша світова війна
Кампанія 1914 року
13 (26) серпня1914 німецькі крейсери «Аугсбург» і «Магдебург» у супроводі двох ескадрених міноносців V25, V26 і міноносця V18 здійснили спробу атакувати російський дозор у гирлі Фінської затоки[1]. Однак, при проведенні маневру біля острова Оденсгольм крейсер «Магдебург» налетів на мілину. Спроба стягнути його з мілини за допомогою есмінця V26 не увінчалася успіхом, тому командир флотилії віддав наказ евакуювати екіпаж з постраждалого крейсера[2]. Російські крейсери «Богатир» та «Паллада» виявили постраждалий німецький крейсер і обстріляли його[3]. У стрілянині загинуло 15 німецьких матросів. Німці, не бажаючи віддавати свій корабель, підірвали крейсер, проте 57 моряків екіпажу, в тому числі його командир, були захоплені росіянами в полон[4]. Водолази витягли два примірники сигнальної книги й шифрувальну таблицю, за допомогою якої на кайзерівському флоті кодувалися радіограми[5]. Один екземпляр сигнальної книги й копію шифрувальної таблиці російське командування передало британцям[6]. Захоплення цих документів значною мірою полегшило союзникам ведення радіорозвідки на морських театрах. Загибель «Магдебурга» та інші невдачі німецьких морських сил змусили німецьке командування тимчасово припинити активні дії на Балтійському морі[7].
О 7:30 2 липня російські кораблі виявили біля острова Готланд «Аугсбург», «Альбатрос» і 3 есмінці й відкрили по них вогонь. У результаті морського бою, німецький крейсер «Аугсбург», користуючись перевагою у швидкості ходу, відірвався від переслідувачів, а «Альбатрос» потрапив під щільний артилерійський вогонь крейсерів «Богатир» та «Олег», і намагаючись сховатися у шведських територіальних водах, викинувся на берег біля острова Естергорн[12], де згодом був інтернований шведами.
Кампанія 1916 року
Кампанії 1916 року на Балтійському морі передувало тривале затишшя у воєнних діях. 26 травня (8 червня) «загін особливого призначення» під командуванням контрадмірала Трухачова П. Л., до якого входили крейсери «Рюрик», «Олег» та «Богатир» і 12 есмінців[Прим. 2][13] вийшли в район Ландсорт — Готланд — північний край острова Еланд, намагаючись перехопити німецький караван з великим вантажем залізної руди.
Але, в результаті морського бою російський флот не здобув визначеної цілі і відступив до своїх баз.
У лютому 1918 року в Естонії виникла реальна загроза захоплення російських кораблів, що базувалися в Ревелі (Таллінні). Кораблі необхідно було терміново переводити в Кронштадт. З 12 по 17 березня був проведений другий етап евакуації Балтійського флоту до Петрограда і Кронштадта. Перший загін у складі лінкорів «Гангут», «Полтава», «Севастополь», «Петропавловськ», крейсерів «Адмірал Макаров», «Богатир», «Рюрик» у супроводі криголамів«Єрмак» і «Волинець» у сильні тумани, ламаючи суцільний лід, вийшов з Гельсінгфорса і незабаром дістався Кронштадта[14].
↑Fock, Harald (1989). Z-Vor! Internationale Entwicklung und Kriegseinsätze von Zerstörern und Torpedobooten 1914 bis 1939. Herford, Germany: Koehlers Verlagsgesellschaft mBH. ISBN 3-7822-0207-4. p. 349
↑Козлов Д. Ю. 2.4 Действия разнородных сил Балтийского флота на неприятельских сообщениях в кампании 1916 г // Нарушение морских коммуникаций по опыту действий Российского флота в Первой мировой войне (1914—1917). — М.: Русский фонд содействия образованию и науке, 2012. — С. 193—236. — 536 с.