Модель Берлінської філармонії (ліворуч) і Зала камерної музики (праворуч)
Будинок, що поблискує золотом, з бетону вже здалеку привертає увагу своєю асиметричною формою і кольором. Зовні Філармонія нагадує цирк-шапіто, і оскільки в її створенні особисту участь брав Герберт фон Караян, берлінці дали йому прізвисько«Цирк Караяна» (нім.Karajan-Zirkus).
Філармонія має два зали. «Великий зал» має п'ятикутну форму і є найбільшим концертним залом Берліна й розрахований на 2440 місць. Довжина залу становить 60 м, ширина - 55 м, висота з подіумом — 21 м. Зал Філармонії відрізняється незвичайним інтер'єром. Сцена перенесена в центр залу, і оркестр як на арені оточений з усіх боків публікою, що розміщається на різнорівневих терасах лож. Акустичні проблеми були чудово вирішені за рахунок особливої конструкції стін і м'якої оббивки стелі.
В 1984—1987 роках поруч із Берлінською філармонією відповідно до первісного задуму Шаруна за проектом архітектора Едгара Віснієвського був збудований Зал камерної музики, що з'єднується з будинком Філармонії.
Бібліографія
Johannes Althoff: Die Philharmonie. Berlin-Edition, Berlin 2002, ISBN 3-8148-0035-4
Wolfgang Stresemann: Philharmonie und Philharmoniker. Stapp, Berlin 1984, ISBN 3-87776-518-1
Edgar Wisniewski: Die Berliner Philharmonie und ihr Kammermusiksaal — Der Konzertsaal als Zentralraum. Gebrüder Mann, Berlin 1993, ISBN 3-7861-1714-4
