Безсмертя

Джуліо Романо (1492—1546). Алегорія Безсмертя, близько 1540

Безсме́ртя (англ. immortality) — термін, яким окреслюється властивість живої істоти або певного явища жити-існувати вічно. Іншими словами — це здатність жити безмежно, без смерті як явища.

Від грецького слова, що означає «безсмертя» (грец. αθανασία) походить українське ім'я Атанасій, Панас.

Трактування терміна

Безсмертя згадується в багатьох релігіях (наприклад у християнстві, буддизмі, юдаїзмі) у двох ракурсах — або як найбільша нагорода за достойне життя, або вічне покарання за невиконання норм, встановлених певною ідеєю або Богом (наприклад у християнстві — рай та пекло).

Перші спроби осмислення

Епос про Гільгамеша, що є одним з перших літературних творів, датованих 22-м століттям до н. е., розповідає про прагнення героя стати безсмертним.^[1]

Див. також

• Безсмертя душі
• Вічність

• Збільшення тривалості життя
• Цифрове безсмертя

Примітки

1. Джоел Гарро (31 жовтня 2007). The Invincible Man. The Washington Post: C01. Архів оригіналу за 10 вересня 2013. Процитовано 1 липня 2014.

Джерела

• Безсмертя - Академічний тлумачний словник української мови [Архівовано 3 лютого 2018 у Wayback Machine.]

Література

• С. Крилова. Безсмертя // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Посилання

• Безсмертя. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
• Безсмертя // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 50–52. – 912 с.