«Безпритульні» (інша назва Непутящі) — український радянський дитячий втрачений художній фільм-драма 1928 року, знятий режисерами Дмитром Ердманом і Яковом Геллером на Одеській кіностудії (ВУФКУ).[1]
Сюжет
В одному з невеликих портових міст у підвалі живе хлопчик Вася з батьком-п’яничкою та сестрою Ганусею. Щось не поділивши, друзі-п’яниці вбивають батька. Ганусю відправлено до дитячої колонії. Вася приєднується до гурту безпритульних. Одного дня ватажок безпритульних Коська та його друг, на прізвисько Матрос, затримують на вулиці дівчинку Алю – доньку швеця Чугунова – з метою отримати за неї викуп. Та доки Коська і Матрос домовляються з батьком про викуп, Вася – йому доручили сторожувати Алю – відпускає дівчину, сам веде її до батька. Вирок безпритульних однозначний – це зрада. Коська і Матрос починають переслідувати хлопця. Втікаючи від Матроса, Вася потрапляє на вітрильник, що належить дитячій колонії. Там він зустрічає свою сестру Ганусю і залишається на вітрильнику матросом.[1]
У ролях
Знімальна група
Примітки
- ↑ а б Безпритульні. ВУФКУ (англ.). Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
Посилання
