Балашов Володимир Павлович

Балашов Володимир Павлович
Владимир Павлович Балашов
Зображення
Дата народження	10 липня 1920(1920-07-10)
Місце народження	Izhevskoe^d, Spassky Uyezd^d, Рязанська губернія, Російська СФРР
Дата смерті	23 грудня 1996(1996-12-23) (76 років)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Введенське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Професія	актор
Кар'єра	1938—1993
Заклад	Державний театр кіноактора і Кіностудія імені Горького
Нагороди
IMDb	ID 0049465
Балашов Володимир Павлович у Вікісховищі

Володимир Павлович Балашов (1920—1996) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1955). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1951). Член КПРС з 1954 року.

Біографія

Володимир Павлович Балашов народився 10 липня 1920 в селі Іжевське, Рязанської губернії. Навчався в школі кіноакторів при кіностудії «Мосфільм» (1937—1941). Будучи студентом, був запрошений Григорієм Рошалем на головну роль в картину «Родина Оппенгейм» (1938).

C 1945 по 1959 роки був актором Театру-студії кіноактора.З 1959 по 1992 роки — актор ЦКДЮФ імені М. Горького.

У 1939 році одружився з акторкою Наталією Гіцерот, у шлюбі з якою прожив більше десяти років. Другою дружиною Балашова стала акторка Одеського театру імені Іванова Роза Матюшкіна, з якою він познайомився на зйомках фільму «Тінь біля пірсу». У 1956 році у них народилася дочка Олена.

В. П. Балашов помер 23 грудня 1996 року. Похований на Введенському кладовищі (ділянка № 2).

Визнання і нагороди

• Сталінська премія першого ступеня (1951) — за виконання ролі Мілія Олексійовича Балакірєва у фільмі «Мусоргський» (1950)
• заслужений артист РРФСР (1955)

Фільмографія

Володимир Балашов в ролі Микити Артамонова, фільм «Справа Артамонових» (1941)

• 1938 — Сім'я Оппенгейм — Бертольд Оппенгейм
• 1940 — Сімнадцятирічні — Костя
• 1941 — Діло Артамонових — Микита Артамонов
• 1942 — Як гартувалася сталь — Віктор Лещинський
• 1942 — Клятва Тимура — хлопець
• 1943 — Партизани в степах України — Аркаша
• 1944 — Навала — Паша, підпільник
• 1944 —1945 — Іван Грозний — Петро Волинець / отрок у пічному дійстві
• 1945 — Людина № 217 — Макс, німецький офіцер
• 1945 — Це було в Донбасі — Павлик
• 1946 — Неспокійне господарство — Дюрен, французький льотчик
• 1946 — Клятва — Анатолій Липський
• 1947 — Рядовий Олександр Матросов — Костя Ільїн
• 1947 — Маріте — Юстас, литовський юнак
• 1948 — Третій удар — юний солдат-доброволець
• 1949 — Академік Іван Павлов — Семенов
• 1949 — Костянтин Заслонов — Тимко Докутович
• 1950 — Мусоргський — Милій Балакірєв
• 1952 — Максимко — старший лейтенант Чебикін
• 1952 — Римський-Корсаков — СергійДягілєв
• 1953 — Адмірал Ушаков — Григорій Беллі
• 1953 — Кораблі штурмують бастіони — Григорій Беллі
• 1954 — Командир корабля — капітан-лейтенант Микола Миколайович Парамонов
• 1955 — Вольниця — студент
• 1955 — Крах емірату — Осипов
• 1955 — Тінь біля пірсу — Кобчиков, агент ворожої розвідки
• 1956 — Головний проспект — Гриценко
• 1956 — Іван Франко — Генрік
• 1956 — Капітан «Старої черепахи» — секретар губкому
• 1956 — Багаття безсмертя — епізод
• 1957 — Круті сходи — Симон Матвійович Галаган, зрадник
• 1957 — Новий атракціон — Василь Гуляєв
• 1958 — Людина з планети Земля — Дорофєєв
• 1959 — Мрії здійснюються — Лощинський
• 1959 — Токтогул — Семенов
• 1960 — Північна веселка — Іван Паскевич
• 1960—1961 — Перші випробування — Кривицький
• 1961 — Музика Верді — Семенов
• 1961 — Суд божевільних — Сенатор
• 1962 — Кам'яні кілометри (короткометражний) — Геолог
• 1964 — Вони йшли на Схід — сенатор
• 1965 — Гіперболоїд інженера Гаріна — епізод
• 1965 — Самотність — Токмаков
• 1965 — Рік як життя — Йосип Молль
• 1966 — Чуже ім'я — Тюрін
• 1967 — Морські розповіді
• 1968 — Снігуронька
• 1968 — Щит і меч — Вальтер Зонненберг
• 1969 — Угрюм-ріка (3 серія) — слідчий
• 1970 — Крах імперії — Гучков
• 1970 — Срібні труби
• 1973 — Відкриття
• 1975 — Без права на помилку — Єгор Савелійович Тарута
• 1975 — Шторм на суші — письменник-адресат
• 1977 — Убитий при виконанні
• 1979 — Хода золотих звірів — Олександр Іванович Буддо, агроном і колекціонер
• 1981 — Карнавал — Член приймальної комісії
• 1983 — Демідови — Де Геннин
• 1987 — Срібні струни — Шурин
• 1989 — Картина (телеспектакль) — Фомін

Озвучення

• 1946 — Пригоди Насреддіна — Саїд
• 1959 — Командир загону — помічник начальника
• 1961 — Місто великої долі — читає текст
• 1965 — Ескадра йде на захід — читає текст
• 1966 — Як вурасти мільйон — Бернар де Солней
• 1967 — Оскар — Філіп Дюбуа
• 1968 — Маленький плавець — Анрі Кастаньє
• 1981 — Невдахи — Олександр Бенц
• 1981 — Знахар — Чиньский
• 1984 — Викрадач мимоволі — Гаджі Камяб — роль С. Аслана
• 1987 — Кінець Вічності — Обчислювач Сеннор (у деяких епізодах) — роль Бориса Іванова

Озвучування мультфільмів

• 1950 — Чарівний скарб — Пастух Баїр
• 1966 — Самий, самий, самий, самий — Орел
• 1967 — Пісенька в лісі

Факти

У багатьох біографічних довідниках Володимира Павловича Балашова помилково називають актором Єкатеринбурзького Тюгу і автором низки п'єс та поетичних драм^[1]. Дійсним автором цих творів був єкатеринбурзький актор Володимир Пилипович Балашов (20 липня 1927 — 21 лютого 2002)^[2][3][4].

Примітки

1. Владимир Балашов — Биография — Актёры советского и российского кино. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020.
2. Балашов Владимир Филиппович. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 4 жовтня 2020.
3. 1926 — 1950 г | Балашовъ. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 4 березня 2009.
4. Журнальный зал | Урал, 2002 № 10 | Валентин Лукьянин — ⌠Смотрите чаще в небо, господа!. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2020.

Посилання

• Володимир Балашов на сайті «Актори радянського кіно» [Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Володимир Балашов на «Авторському сайті Олексія Тремасова» [Архівовано 5 лютого 2020 у Wayback Machine.]