Баддя прохідницька

Баддя прохідницька

Баддя прохідницька. Кошик для гірничої породи. Ілюстрація з «De Re Metallica» («Про гірництво та металургію», 1556 р.).

Баддя прохідницька (1894)

Баддя́ прохі́дницька, цебро прохідницьке (рос. бадья проходческая, англ. sinking bucket, driving bucket, нім. Abteufkübel) — складова баддяного підйому, призначена для підіймання породи, матеріалів, обладнання, а також людей при будівництві вертикальних виробок; складається з корпусу циліндричної форми і дуги шарнірно поєднаної з корпусом.

Типи

Розрізняють два типи бадді прохідницької — самоперекидний (об'єм — 1; 1,5; 2; 2,5; 3; 4; 5; 5,6; 6,5 м³) та несамоперекидний (об'єм 0,75; 1м³). Застосування першого скорочує тривалість циклу підіймання та виключає ручну працю.

Застосування

Баддя прохідницька застосовується з давніх-давен. Так її застосування докладно описано Георгіусом Агріколою в його відомому творі «De Re Metallica» («Про гірництво та металургію», 1556 р.). Зазвичай дві малі бадді могли завантажити породою одну тачку, в якій перевозили близько 70 кг руди (прийнята питома вага — 3 т/м³). Тобто ручним коловоротом у малій бадді підіймали близько 35 кг, за допомогою кінного рушія у великій бадді — близько 210 кг.

У нові часи застосовувалася при будівництві шахт-копанок, глибоких колодязів тощо.

Див. також

• Цебро

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Full text of De Re Metallica