Асаф'єв Борис Володимирович |
---|
Псевдо | Игорь Глебов і Igor' Glebov[1] |
---|
Народився | 29 липня 1884(1884-07-29)[3][4][…] Санкт-Петербург, Російська імперія[2] |
---|
Помер | 27 січня 1949(1949-01-27)[2][3][…] (64 роки) Москва, СРСР[2] |
---|
Поховання | Новодівичий цвинтар |
---|
Країна | СРСР
Російська імперія |
---|
Діяльність | композитор, хореограф, музикознавець, диригент, теоретик музики, музичний педагог, піаніст, публіцист, музичний критик |
---|
Галузь | музикознавство[1][1], музика[1][1], музичний твір/композиціяd[1][1], музична критика[1][1], музична освіта[1][1] і музична композиція[1] |
---|
Alma mater | історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університетуd і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
---|
Науковий ступінь | доктор мистецтвознавства[d] (1941) |
---|
Знання мов | російська[3][1][1] |
---|
Заклад | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
---|
Членство | Спілка композиторів СРСР, Російська академія наук і Академія наук СРСР |
---|
Жанр | класична музика |
---|
Нагороди | |
---|
IMDb | ID 0038289 |
---|
|
Бори́с Володи́мирович Аса́ф'єв (літературний псевдонім — Ігор Глєбов; 29 липня 1884, Петербург — 27 січня 1949) — російський радянський музикознавець, композитор, музично-громадський діяч, академік (1943), народний артист СРСР (1946), лауреат Сталінської премії (1943, 1948).
Біографічний нарис
Народився в Петербурзі. Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету і консерваторію по класу композиції А. К. Лядова. В 1919—1930 працював у ленінградському Інституті історії мистецтв, у 1925—43 — професор Ленінградської консерваторії. 1926 року став одним із засновників Асоціації сучасної музики, що пропагувала новітні твори світових і радянських композиторів. У рамках концертів, організованих відділенням, звучали твори композиторів Новоївіденської школи, французької «Шістки», а також Сергія Прокоф'єва та Ігоря Стравінського. В 1920-ті роки Асаф'євим були написані більшість його монографій, в тому числі «Музична форма як процес».
В 1930-ті після ліквідації АСМ, Асаф'єв зосереджується переважно на композиторській діяльності.
У воєнні роки пережив блокаду Ленінграда. З 1943 переїхав у Москву, де очолював музичний сектор Інституту історії мистецтв АН СРСР у Москві. З 1948 року очолював правління Спілки радянських композиторів СРСР. Помер у Москві.
Творчість
Праці Асаф'єва з історії і теорії музики мали основоположне значення для радянського музикознавства. Особливе значення мають розроблена дослідником теорія інтонації, викладена у книзі «Музична форма як процес [Архівовано 19 листопада 2010 у Wayback Machine.]» (1930). Асаф'єв розглядає інтонацію як специфічної форми виявлення музичного мислення, а сама музика визначається дослідником як «мистецтво інтонованого смислу». Асаф'єву належить також введення терміну симфонізм, як метод художнього узагальнення в музиці.
Крім того Асаф'єв є автором ряду монографій, присвячених творчості Л. Бетховена, Ф. Ліста, Ф. Шопена, М. І. Глінки, П. І. Чайковського, О. Скрябіна, С. Прокоф'єва.
Поряд з тим Асаф'єв залишив значний композиторський доробок. Він написав 27 балетів («Полум'я Парижа», 1932, «Бахчисарайський фонтан», 1934), 10 опер, 3 симфонії та інші твори.
Праці
- Асафьев Б. В. Русская музыка от начала XIX столетия (М.-Л., 1930)
- Асафьев Б. В. Избранные труды, тт. 1-5. М., 1952—1957
- Асафьев Б. В. Музыкальная форма как процесс, кн. 1-2. Л., 1971
- Асафьев Б. В. Книга о Стравинском. Л., 1977
Примітки
Література
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво |
|
---|
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво |
|
---|
| Генеалогія та некрополістика |
|
---|
| Література та бібліографія |
|
---|
| Тематичні сайти |
|
---|
| Словники та енциклопедії |
|
---|
| Довідкові видання |
|
---|
| Нормативний контроль |
|
---|
|