Апріорі

Апріорі (лат. a priori — первісно) — філософський термін, який означає те, що передує досвіду. Протилежний термін, апостеріорі, позначає те, що випливає з досвіду. Апріорі — саме собою зрозуміло.

Філософія

Апріорне знання — поняття ідеалістичної філософії, яке означає знання, що ґрунтуються на абстрактних міркуваннях, не спираючись на досвід і практику. Апріоризм — специфічна риса філософії Іммануїла Канта. Матеріалізм відкидає ідеалістичні твердження про апріорне знання. Протилежне — апостеріорне знання.

Поняття апріорі й апостеріорі є важливими термінами у філософії Канта. Кант доходить висновку, що в пізнанні світу людина опирається на певні поняття, які не можна вивести з досвіду, тож вони неодмінно закладені в людську свідомість. До таких понять Кант зачисляє поняття часу й простору.

Вже Арістотель розрізняв пізнання речей з їхніх причин — з тих, які складають їхню передумову (цільова, формальна причина) — це пізнання апріорі, пізнання причини з її дії — апостеріорне пізнання. Лейбніц змінив зміст терміна «апріорне», припустивши, що пізнання речей з їхніх причин повне лише тоді, коли воно сягає останніх і вищих причин, які він називав «вічними істинами», і прирівнював пізнання апріорі до умоглядних, безпідставних, самоочевидних для розуму знань. Завдяки Вольфу, поняття «апріорі» увійшло в німецьку філософію і було прийняте Кантом. Так, уже у вступі до «Критики чистого розуму», говорячи про сутнісне походження людських знань, Кант писав: «…хоча все наше пізнання і починається з досвіду, разом з досвідом, звідси не випливає, що воно цілком походить з досвіду».

Кант вважав, що через нашу чуттєвість речі спонукають водночас і якусь внутрішню активність людського пізнання, тому навіть досвідне знання «складається з того, що ми сприймаємо за допомогою вражень, і з того, що наша пізнавальна здатність (тільки спонукана чуттєвими враженнями) дає від себе самої…». Проявом цієї активності пізнання і є людська здатність здійснювати не тільки досвідне, а й позадосвідне пізнання. Таке пізнання Кант і називає апріорним. Згодом Кант буде вважати апріорними тільки ті знання, які безумовно не залежать від будь-якого досвіду, а не від того чи іншого конкретного досвіду. І, нарешті, з усіх апріорних знань Кант виділить «чисті апріорні» — ті, до яких абсолютно не домішується ніщо емпіричне, більше того — ті, які мають загальний і необхідний характер. Кант відносив до них порівняно велику сукупність головним чином наукових знань, отримання яких стало вищою метою і завданням людського пізнання загалом: закони, принципи тощо. Найчастіше, за Кантом, вони починаються зі слів: «все», «вся» тощо, стверджуючи деякі положення та принципи щодо певних цілісних класів речей. Ці апріорні, загальні і необхідні знання, згідно з Кантом, не можна отримати емпіричним шляхом, вони формулюються якимось іншим шляхом — додосвідним або позадосвідним. Але апріорні ці знання лише за своєю формою, їхній же зміст виникає з досвіду. Суть кантівського апріоризму полягала отож в акцентуванні того факту, що кожна людина, починаючи процес пізнання, як би заздалегідь володіє якимись формами, що існували вже до нього, які і надають її знанню характер шуканого ідеалу — необхідності та загальності. Кант розрізняв апріорні форми чуттєвості — простір і час — і апріорні форми розуму — чисті розумове поняття чи категорії, розділені ним на 4 класи: кількості, якості, модальності, відношення. Апріорні форми чуттєвості і розуму організують, надають зв'язності та впорядкованості хаотичному знанню, одержаному з досвіду за допомогою відчуттів. У сучасній методології науки до апріорних форм знання зачисляють вихідні постулати науки, хоча й визнається в їхньому виборі момент умовності і конвенціональності.^[1]

Апріорна інформація

Апрі́орна інформ́ація — інформація, що вже є до початку роботи^[2], отримана до проведення експерименту (вимірювань, випробувань тощо) з інших джерел^[3]. Її отримують через попередні теоретичні чи експериментальні дослідження. Рідко який експеримент планується без апріорної інформації про властивості величини яка спостерігається.^[4]

Для вимірювання окружності Землі Ератосфен використовував численні апріорні факти і припущення, наприклад що:

• Земля — сфера
• різносторонні кути рівні
• промені сонця паралельні
• відстань між Александрією і Асуаном становить 5 000 стадій (згідно раніших вимірювань бематист^[en]ів фараона)
• опівдні в день літнього сонцестояння сонце в Асуані знаходиться в зеніті, бо світло досягає дна найглибших колодязів

Маючи ці факти він виміряв кут падіння сонячних променів знаходячись опівдні в день літнього сонцестояння в Александрії, який дорівнював 7°, або 1/50-у кола. Припускаючи, що Земля має форму кулі, знаючи відстань і напрямок до Суена, він зробив висновок, що окружність Землі є в 50 разів більшою за цю відстань.

Апріорність у праксеології

Людвіг фон Мізес у «Людській діяльності» так описує роль апріорного знання для розуміння законів людської діяльності:

Ми доводимо не те, що теоретичні науки про людську діяльність мають бути апріорними, а те, що вони завжди були такими. Будь-яка спроба розгляду проблем людської діяльності необхідно пов'язана з апріорним мисленням.^[5]

Примітки

1. Новейший философский словарь / Сост. А. А. Грицанов. — Мн.: Изд. В. М. Скакун, 1998. — 896 с. ISBN 985-6235-17-0 [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
2. Ковальова, Г.М. (2007). СЛОВНИК ПРОФЕСІЙНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» (PDF). Краматорск: Міністерство освіти і науки України Донбаська державна машинобудівна академія.
3. Parvis, M. (січня 1994). Using a-priori information to enhance measurement accuracy. Measurement. 12 (3): 237—249. doi:10.1016/0263-2241(94)90030-2.
4. Бондаренко, Я. С.; Кравченко, С.В.; Сологуб, К.М. (2018). Посібник до вивчення дисципліни “Байєсівський аналіз даних”. Дніпро: Ліра.
5. Людвіг фон Мізес. Людська діяльність: Трактат з економічної теорії, Глава 2, розділ 3.

Див. також

• Апріорна ймовірність
• Апріорна мова
• Список латинських висловів

Література

• М. Булатов. Апостеріорі і апріорі // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Baehr, Jason. (2006). "A Priori and A Posteriori [Архівовано 23 січня 2012 у Wayback Machine.], " Internet Encyclopedia of Philosophy.
• Boghossian, Paul. (1996). "Analyticity Reconsidered [Архівовано 28 січня 2012 у Wayback Machine.], " Nous, vol. 30, no. 3, pp. 360-391.
• Fodor, Jerry. (1998). Concepts: Where Cognitive Science Went Wrong, New York: Oxford University Press.
• Kant, Immanuel. (1787). Critique of Pure Reason, trans. N.K. Smith (London: Macmillan, 1929). Online text [Архівовано 27 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Sommers, Tamler: «The buck stops—where? Living without ultimate responsibility [Архівовано 25 лютого 2012 у Wayback Machine.]» (The Believer, March 2003).
• Quine, W. V. O. (1951). «Two Dogmas of Empiricism [Архівовано 13 листопада 2017 у Wayback Machine.]», The Philosophical Review, Vol. 60, pp. 20-43. (Reprinted in Quine's From a Logical Point of View, Harvard University Press, 1953.)
• Загальні принципи діагностування електронних систем керування автомобіля: навч. посіб. / О. Ф. Дащенко, В. Г. Максимов, О. Д. Ніцевич [та ін.]; за ред. М. Б. Копитчука.-О.:Наука і техніка,2012.-16 с.