Антоніо Комі (італ. Antonio Comi, 26 липня 1964, Севезо) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — спортивний функціонер.
Виступав, зокрема, за клуби «Торіно» та «Рома», а також молодіжну збірну Італії.
Клубна кар'єра
Народився 26 липня 1964 року в місті Севезо. Вихованець футбольної школи клубу «Торіно». Дебютував у першій команді 20 березня 1983 року в матчі Серії А проти «Фіорентини» (2:0), замінивши Карло Боргі[1], а вже 18 травня в чвертьфіналі Кубку Італії забив свій перший гол і допоміг досягти туринцям домашньої перемоги над «Наполі» (2:0)[2]. Тим не менш тривалий час Комі не був основним гравцем і паралельно виступав за молодіжну команду, з якою у 1985 році виграв молодіжний чемпіонат Італії, а також Турнір Віареджо. Після цих звитяг остаточно був переведений до основної команди і став основним гравцем, яким і залишався до 1989 року, коли команда вилетіла з Серії А. Загалом у рідному клубу провів сім сезонів, взявши участь у 149 матчах Серії А, а найвищим результатом став Фінал кубка Італії 1988 року.
1989 року перейшов до столичної «Роми» і відіграв за «вовків» наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії у 1990 році, а наступного сезону став фіналістом Кубка УЄФА. Останнім досягненням Антоніо з клубом став Фінал кубка Італії 1993 року.
У листопаді 1994 року Комі перейшов до клубу Серії Б «Комо», де пограв до кінця сезону, за результатами якого клуб понизився у класі, а Антоніо завершив ігрову кар'єру. Загалом за кар'єру півзахисник провів 245 матчів і забив 18 голів в Серії А, а також зіграв 20 матчів у Серії Б.
Виступи за збірну
Протягом 1985—1986 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. У її складі став фіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1986 року. Всього на молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах.
Кар'єра функціонера
Він повернувся «Торіно» в 2001 році в якості технічного координатора молодіжного сектора[3], а потім став главою молодіжного сектора в 2003 році[4]. Посаду він продовжував займати навіть після того, як клуб збанкрутував у 2005 році за наказом нового президента Урбано Кайро.
29 липня 2011 року він був призначений спортивним директором «Торіно»[5], а липня 2014 року його контракт був продовжений ще на два роки[6].
Статистика виступів
Статистика клубних виступів
Сезон
|
Команда
|
Чемпіонат
|
Національний кубок
|
Континентальні кубки
|
Інші змагання
|
Усього
|
Ліга
|
Ігор
|
Голів
|
Ліга
|
Ігор
|
Голів
|
Ліга
|
Ігор
|
Голів
|
Ліга
|
Ігор
|
Голів
|
Ігор
|
Голів
|
1982–83 |
«Торіно» |
A |
5 |
0 |
КІ |
3 |
1 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
8 |
1
|
1983–84 |
A |
11 |
1 |
КІ |
5 |
0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
16 |
1
|
1984–85 |
A |
17 |
0 |
КІ |
6 |
1 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
23 |
1
|
1985–86 |
A |
30 |
7 |
КІ |
9 |
4 |
КУЄФА |
4 |
2 |
ЛТ |
4 |
0 |
47 |
13
|
1986–87 |
A |
29 |
3 |
КІ |
7 |
2 |
КУЄФА |
8 |
4 |
- |
- |
- |
44 |
9
|
1987–88 |
A |
29+1[7] |
3 |
КІ |
13 |
2 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
43 |
5
|
1988–89 |
A |
28 |
0 |
КІ |
8 |
3 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
36 |
3
|
Усього за «Торіно» |
149+1 |
14 |
|
51 |
13 |
|
12 |
6 |
|
4 |
0 |
217 |
33
|
1989–90 |
«Рома» |
A |
31 |
1 |
КІ |
6 |
0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
37 |
1
|
1990–91 |
A |
18 |
0 |
КІ |
3 |
0 |
КУЄФА |
11 |
0 |
- |
- |
- |
32 |
0
|
1991–92 |
A |
10 |
0 |
КІ |
2 |
0 |
КВК |
1 |
0 |
СІ |
0 |
0 |
13 |
0
|
1992–93 |
A |
24 |
2 |
КІ |
8 |
0 |
КУЄФА |
5 |
0 |
- |
- |
- |
37 |
2
|
1993–94 |
A |
13 |
1 |
КІ |
3 |
0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
16 |
1
|
Усього за «Рому» |
96 |
4 |
|
22 |
- |
|
17 |
- |
|
0 |
0 |
135 |
4
|
1994–95 |
«Комо» |
B |
20 |
0 |
КІ |
0 |
0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
20 |
0
|
Усього за кар'єру |
265+1 |
18 |
|
73 |
13 |
|
29 |
6 |
|
4 |
0 |
372 |
37
|
Титули і досягнення
- «Рома»: 1990–1991
Особисте життя
Його син, Джанмаріо Комі[en][8], також став футболістом, був вихованцем «Торіно» і грав за молодіжну збірну Італії.
Примітки
Посилання