Андре Превін

Андре Превін
англ. André Previn
Основна інформація
Повне ім'я	нім. Andreas Ludwig Priwin
Дата народження	6 квітня 1929(1929-04-06)[1][2]^[…]
Місце народження	Берлін, Вільна держава Пруссія[4]
Дата смерті	28 лютого 2019(2019-02-28)[5][6]^[…] (89 років)
Місце смерті	Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США або Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[8]
Роки активності	з 1943
Громадянство	Німеччина[9]  США[9]
Професії	диригент, автор пісень, джазмен, композитор, піаніст, кінокомпозитор, аранжувальник, студійний музикант
Освіта	Беверлі Гіллз (середня школа)
Інструменти	фортепіано
Жанри	джаз, опера і класична музика
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Лейбли	Contemporary Records і Deutsche Grammophon
Нагороди	Glenn Gould Prize^d (2005) премія «Грамофон» за прижиттєві досягнення^d (2008) Academy Award for Best Original Musical Score^d (1959) Academy Award for Best Original Musical Score^d (1960) Academy Award for Best Score, Adaptation or Treatment^d (1964) Academy Award for Best Score, Adaptation or Treatment^d (1965) Член Американської академії мистецтв і наук (2012) Grammy Award for Best Jazz Instrumental Album^d (1962) Grammy Award for Best Jazz Instrumental Album^d (1961) Grammy Award for Best Sound Track Album or Recording of Original Cast From a Motion Picture or Television^d (1959) Grammy Award for Best Sound Track Album or Recording of Original Cast From a Motion Picture or Television^d (1960)
Батько	Jack Priwin^d[10]
Мати	Lotte Priwin^d[10]
У шлюбі з	Betty Bennett^d[11], Dory Previn^d, Мія Ферроу, Heather Sneddon^d[12] і Анне-Софі Муттер
Діти (10)	Claudia Previn Stasny^d, Alicia Previn^d, Matthew Previn^d[13], Sascha Previn^d[13], Fletcher Previn^d[13], Lark Previn^d, Daisy Previn^d, Сун-Ї Превін^d, Lukas Previn^d і Li-An Previn^d
Брати, сестри	Steve Previn^d
Файли у Вікісховищі

Андре Превін, також Андре Превен (англ.  André Previn, уроджений Людвіг Андреас Прівін, нім. Andreas Ludwig Priwin; 6 квітня 1929, Берлін — 28 лютого 2019, Нью-Йорк)^[14][15] — американський диригент, піаніст і композитор. Володар кількох премій «Оскар» за кращу музику, один з восьми композиторів в історії світового кінематографа, які отримували цю нагороду два роки поспіль. Почесний лицар-командор ордена Британської імперії (KBE, 1996).

Біографія

Превін народився в родині Шарлотти Епштейн (нар. у Франкфурті 1891—1986) і Джека (Якова) Прівіна (нар. у Грудзьондзі 1885—1963). В деяких джерелах згадується, що Яків емігрував в Німеччину з Польщі, але це не так, бо Грудзьондз в той час належав Німеччині. Систематичної музичної освіти не отримав. У 1937 році сім'я Превіна втекла з Німеччини до Франції, в 1941 році з Франції до США, де в 1943 році Превін отримав американське громадянство.

Помер 28 лютого 2019 року в своєму будинку в Нью-Йорку на 90 році життя.^[16]

Кар'єра

З 13-річного віку Превін почав виступати як піаніст, виконуючи переважно джаз; в 1945—1946 рр. ним були зроблені кілька джазових аудіозаписів. З 1947 р. Превін складав музику для голлівудських фільмів.

Подальша музична кар'єра Превіна була пов'язана з академічною музикою. З 1967 р. Превін був помітною фігурою в світі диригентського мистецтва. Він очолював в ролі музичного керівника і головного диригента такі помітні оркестри як Х'юстонський симфонічний (1967–1969), Лондонський симфонічний (1969–1979), Пітсбурзький симфонічний (1976–1984), Лос-Анджелеський філармонічний (1985–1989), Королівський філармонічний (Лондон; 1985–1991), Філармонічний оркестр Осло (2002–2006). Серед здійснених Превіном-диригентом записів — три балети Чайковського, повне зібрання симфоній Воан-Вільямса, всі симфонії і фортепіанні концерти Сергія Рахманінова (з Володимиром Ашкеназі в якості соліста), багато значних творів Прокоф'єва і Ріхарда Штрауса.

Кінематограф

У той же час Превін багато працював для кінематографа в ролі диригента та аранжувальника. Найбільші успіхи в цій області відносяться до 1950–60-х років, коли робота Превіна в кінематографі чотири рази була удостоєна премії «Оскар»: за фільми «Рідоти» (1958, оригінальна музика, удостоєна також премії «Греммі»), «Поргі і Бесс» (екранізація опери Гершвіна, 1959, редакція партитури, разом з Кеном Дарбі), «Irma la Douce» (1963, оригінальна музика) і «Моя прекрасна леді» (1964, оригінальні музичні епізоди).

До оригінальної композиції в академічному жанрі Превін звернувся досить пізно. Найбільшою популярністю користується опера Превіна «Трамвай Бажання» (1995, за п'єсою Теннессі Вільямса, вперше поставлена в Сан-Франциско в 1998 р. під керуванням автора) і концерт для скрипки з оркестром, написаний ним для своєї п'ятої дружини, відомої скрипальки Анни-Софії Муттер, молодшої за нього на 34 роки (шлюб тривав з 2002 по 2006 рр. Андре тоді було 73 роки; з попередніх дружин Превіна найбільш відома акторка Міа Ферроу, одружені 1970–1979 рр.), і Дора Превін, до шлюбу Ланган, знаменита співачка. Автор вокальних творів (три пісні на вірші Емілі Дікінсон та ін.).

Серед цілого ряду американських і міжнародних нагород Превіна виділяється отримана ним в 2005 р. Премія Гленна Гульда.

Відзнаки та нагороди

Превіна номінували на 11 премій «Оскар».^[17] Він виграв чотири рази, у 1958, 1959, 1963 і 1964 роках.^[18] Він є одним з небагатьох композиторів, який здійснив подвиг, отримавши двічі поспіль «Оскар», і одним з небагатьох, хто зробив це двічі.^[19] Превін став першою людиною в історії премії «Оскар», яка отримала три номінації за один рік (на премію 1960 року).^[20]

У 1970 році він був номінований на премію «Тоні» в рамках номінації «Коко» за найкращий мюзикл. У 1974 році він написав музику до фільму «Хороші компаньйони» з Джоном Міллсом у головній ролі в Лондоні. У 1977 році став почесним членом Королівської музична академія.^[21] Телесеріал 1977 року «Превін і Піттсбург» був номінований на три премії «Еммі».^[22]

У 1996 році Превіна було призначено почесним кавалером ордена Британської імперії.^[23] (Не будучи громадянином країн Співдружності, він мав право використовувати пост-номінальні літери KBE, але не називався «сер Андре»). У 1998 році Превін отримав почесну нагороду Центру Кеннеді на знак визнання його внеску в класичну музику та оперу в США. У 2005 році він був нагороджений міжнародною премією Глена Гулда, а в 2008 році отримав нагороду журналу Gramophone за життєві досягнення за свою роботу в класичній, кіно та джазовій музиці. У 2010 році Академія звукозапису нагородила Превіна «Греммі» за життєві досягнення.^[24]

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. Internet Broadway Database — 2000.
   d:Track:Q31964
3. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #122379322 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
5. https://pantheon.world/profile/person/André_Previn
6. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
7. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
8. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
9. LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
   d:Track:Q953058d:Track:Q1798125
10. Geni.com — 2006.
    d:Track:Q2621214
11. Interview: Betty Bennett (Part 1) — 2011.
12. https://allaboutheaven.org/observations/previn-andre-with-heather-sneddon-025962/221
13. Lundy D. R. The Peerage
    d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
14. Moss, Stephen (6 червня 2005). Baton charged. The Guardian. London. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 6 вересня 2009.
15. Koseluk, Chris (28 лютого 2019). Andre Previn, Master of Many Musical Genres, Dies at 89. The Hollywood Reporter. Процитовано 28 лютого 2019.
16. У Нью-Йорку помер чотириразовий володар Оскара Андре Превін. UaPost - Ukrainian American Media. Процитовано 1 березня 2019.
17. Page, Tim (28 лютого 2019). André Previn, musical polymath and Oscar-winning composer and conductor, dies at 89. The Washington Post. Процитовано 28 лютого 2019.
18. Frédéric Döhl, André George Previn, in the Lexikon verfolgter Musiker und Musikerinnen der NS-Zeit, Hamburg: Universität Hamburg, 2007 (in German)
19. Farewell Maestro. The i. 1 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
20. Barron, James (28 лютого 2019). André Previn, Whose Music Knew No Boundaries, Dies at 89. The New York Times. Процитовано 28 лютого 2019.
21. Honorary Members of the Royal Academy of Music (Oct.14, 2009). Royal Academy of Music. 14 жовтня 2009. Архів оригіналу за 3 грудня 2009. Процитовано 14 жовтня 2009. [Архівовано 2009-12-03 у Wayback Machine.]
22. Siek, Stephen (2016). A Dictionary for the Modern Pianist. Rowman & Littlefield. с. 163. ISBN 978-0-810-88880-7.
23. Chris Jones (9 серпня 2002). André Previn: Striking the right chord. BBC News: Newsmakers. Архів оригіналу за 4 січня 2009. Процитовано 6 вересня 2009.
24. Michael Jackson to get lifetime achievement Grammy. Reuters. 11 грудня 2009. Процитовано 1 березня 2019.

Література

• Greenfield E. André Previn. London, 1973
• Bookspan M., Yockey R. André Previn: a Biography. Garden City, NY, 1981
• Ruttencutter H. Previn. London, 1985
• Freedland M. André Previn. London, 1991

Посилання

• Біографічна зведення
• Андре Превин на сайті IMDb (англ.)
• Офіційний сайт [Архівовано 27 липня 2013 у Wayback Machine.]
• Другий концерт для фортепіано з оркестром Ф. Шопена. Лондонський симфонічний оркестр. Диригент Андре Превін, соліст Артур Рубінштейн. 1975