Алуніт

Алуніт
Загальні відомості
Статус IMAперевизначений (Rd)[d][1]
IMA-номерIMA1987 s.p.
АбревіатураAlu[2]
Хімічна формулаKAl₃(SO₄)₂(OH)₆[3]
Клас мінералуСульфати (мінерали)
Nickel-Strunz 107.BC.10[4][5]
Dana 830.2.4.1
Ідентифікація
Колірбілий, сірий, жовтий, зеленкуватий
Форма кристалівкубічна, товстотаблитчаста
Сингоніятригональна
Просторова групакристалографічна група 166d[3]
Зламнерівний, раковистий
Твердість3,5—4
Блискскляний до перламутрового
Прозорістьпрозорий
Колір рисибілий
Густина2,6 — 2,9
Оптичні властивості кристалів
Подвійне променезаломленняδ = 0,020
Інші характеристики
Радіоактивність136,78
Названо на честьгалуни (латина)[5]
Особливі характеристикисильний піроелектрик
CMNS: Алуніт у Вікісховищі

Алуні́т або галуняк (від лат. alun — галун, галунний камінь) — мінерал з групи сульфатів, основний сульфат алюмінію та калію острівної будови.

Історія

Назва алуніт, похідна від "Alum" (з латинської «alumen»). Вперше мінерал був видобутий у 15 ст. в Тольфа, що поблизу Риму для виробництва алюмінію під контролем пап. У 1707 році він був описаний франц. хіміком і геологом Жаном-Клодом Деламетерієм як Алюмініліт, який потім був скорочений в 1824 році франц. геолог і мінералог Франсуа Салліс Бедан в Алуніт. Альбрехт Дюрер зобразив на його гравюрі Меленколію I (1514) і назвав алюнітний кристал[6].

Загальний опис

Алуніт. Штат Юта, США.
Кристалічна структура алуніту

Склад: KAl3 [SO4]2(OH)6. Містить (%): K2O — 11,37; Al2O3 — 36,92; SO3 — 38,66; H2O — 13,05.

Сингонія тригональна. Зустрічається у вигляді тонкозернистих і землистих мас та дрібних кристалів.

Колір з сіруватим, жовтуватим або червонуватим забарвленням. Просвічує до прозорого. Блиск скляний, іноді перламутровий полиск. Риса біла.

Кристали кубічні або товстотаблитчасті, звичайно в тонкозернистих, землистих, іноді волокнистих масах.

Густина 2,6-2,8, твердість 3,5-4.

Використовується для одержання галуну, сульфату, алюмінію, рідше — металевого алюмінію.

Утворюється при дії сірчистої пари на кислі вивержені гірські породи, а також при дії сульфатних поверхневих вод на глиноземисті породи.

Родовища алуніту відомі в Україні (на Закарпатті), в Казахстані, в Азербайджані. Використовують для одержання сульфату алюмінію.

Різновиди

Розрізняють:

  • алуніт залізний (відміна алуніту, яка містить до 5% Fe2O3),
  • алуніт натріїстий (відміна алуніту, яка містить 4,41% Na2O).

Див. також

Примітки

  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (May 2015) — 2015.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Alunite: Alunite mineral information and data
  4. а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. El enigmático poliedro de Alberto Durero en ’Melancolía I’. Una nueva interpretación mineralógica (PDF) (ісп.). Архів оригіналу (PDF) за 10 вересня 2016. Процитовано 2 вересня 2018.

Література

Посилання

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!