Автономний підводний апарат

Pluto Plus - АПА для виявлення і знищення підводних мін

Автономний підводний апарат (АПА) (англ. autonomous underwater vehicle, AUV) — робот, який рухається під водою самостійно без оператора. Такі апарати є частиною більшої групи підводних апаратів, що називаються безпілотні підводні апарати, цей клас охоплює неавтономні дистанційно-керовані підводні апарати (ROVs) – які управляються і живляться з берега оператором (пілотом), або за допомогою дистанційного керування^[1].

Застосування

До відносно недавнього часу, АПА використовувались лише в обмежених областях застосування, в залежності від наявних технологій. З розвитком технологій обробки даних і високоефективних джерел живлення, АПА стали використовуватись частіше і розвиватися.

Комерційне

В нафто-газовій видобувній промисловості АПА використовуються для побудови детальних карт морського дна, перед будівництвом підводної інфраструктури; трубопроводів та ін. АПА дозволяють провести точні обстеження в районах, де традиційні батометричні засоби можуть бути менш ефективними або занадто дорогими. Крім того, тепер стає можливо проводити обстеження труб після прокладки.

Військове

АПА військового призначення застосовуються для патрулювання акваторій, протимінної оборони (виявлення та знищення мін), підводної розвідки^[1]. Прикладом таких АПА є TALISMAN від BAE System^[1].

24 березня 2023 року стало відомо, що Північна Корея провела випробування нового підводного безпілотника, здатного нести ядерну зброю. Уточнюється, що місія підводної ядерної стратегічної зброї полягає в тому, щоб потай зануритися в оперативну зону і викликати надпотужну радіоактивну хвилю з підводним вибухом для знищення груп кораблів противника і ключових портів операції. Нову підводну наступальну систему зброї прозвали назвали «ядерним безпілотним ударним судном Цунамі»^[2].

Наука

Дослідник Університету Південної Флориди запускає Tavros02, АПА, який посилає "твіти" (Twitter) на живленні від сонячних батарей.

Науковці використовують АПА для вивчення озер, океану і морського дна. Великий набір сенсорів може розташовуватись на АПА для заміру концентрацій різних елементів або компонентів, поглинання чи відбиття світла водою, і наявність мікроскопічного життя. Крім того, АПА можна сконструювати і як транспортний засіб для доставлення датчиків в певні місця.

Хобі

Багато роботицистів створюють АПА, в результаті свого хобі. Існують змагання, де такі створені в домашніх умовах АПА змагаються один з одним за першість при виконанні різноманітних завдань^[3][4][5]. Як і в комерційних аналогів, такі АПА можуть бути оснащені камерами, світлом, або сонаром. Найпростіший АПА можна сконструювати з мікроконтролера, ПВХ корпусу, що витримає тиск, приводу для автоматичного дверного замка, шприцу і DPDT перемикача^[6] Деякі учасники змагань створювати open-source проєкти.^[7].

Дослідження авіакатастроф

Автономний підводний апарат, наприклад AUV ABYSS, був застосований для пошуку уламків зниклого літаку Air France Рейс 447^[8].

Примітки

1. Слюсар В. И. Электроника в борьбе с терроризмом: защита гаваней. Часть 1. [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.] // Электроника: наука, технология, бизнес. — 2009. — № 5. — C. 68 — 73
2. Північна Корея випробувала підводний безпілотник, здатний нести ядерну зброю. 24.03.2023. Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 24 березня 2023.
3. Robosub competition. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 25 лютого 2015. [Архівовано 2015-06-13 у Wayback Machine.]
4. Designspark ChipKIT Challenge [Архівовано 29 липня 2012 у Archive.is] (Ці змагання нині закриті)
5. Autonomous Underwater Vehicle Competition
6. Osaka University NAOE Mini Underwater Glider (MUG) for Education. Архів оригіналу за 13 березня 2011. Процитовано 25 лютого 2015. [Архівовано 2011-03-13 у Wayback Machine.]
7. Cornell University Nova. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 25 лютого 2015. [Архівовано 2015-04-28 у Wayback Machine.]
8. Malaysia Airlines: World's only three Abyss submarines readied for plane search. Telegraph.co.uk. 23 березня 2014. Архів оригіналу за 1 листопада 2014. Процитовано 25 лютого 2015.