613 року ірландський чернець Галл з Гібернії, учень святого Колумбана оселився на річці Штайнах й заснував ермітаж (місце усамітнення). А засновником самого монастиря Святого Галла був Отмар Галленський з Реції. Першими ченцями були також вихідці з Реції, а згодом — представники алеманських аристократичних родин. Отмар також заснував у монастирі школу, де ченці вивчали науки й мистецтва. Велике значення для розвитку мистецтва книжкової мініатюри мала традиція Санкт-Галленської художньої школи. Рукописи, виконані та проілюстровані Санкт-Галленськими ченцями (багато з яких були родом з Британії та Ірландії), високо поціновувалися у всій Європі.
1006 року братія зареєструвала спалах наднової SN 1006.
Починаючи з X століття, монастир Св. Галла вступив у політичне суперництво з обителлю в Райхенау. У XIII столітті абати Санкт-Галлена не лише здобули гору в цьому протистоянні, але і добилися визнання монастиря як самостійного суверена у складі Священної Римської імперії.[3]
За часів абата Пія (1630—1674) у монастирі було відкрито друкарню. 1712 року монастир був розграбований швейцарським військом, яке вивезло з собою значну частину скарбів монастиря та його книжок. Так книжки з монастиря Святого Галла потрапили до Цюриха та Берна. У 1755—1768 роках середньовічні споруди абатства було знесено, тож більшість будівель монастиря разом з його собором збудовані у XVIII столітті в силі бароко. Тоді як середньовічних споруд майже не залишилося.
Бібліотека монастиря Святого Галла вважалася однією з найбагатших бібліотек Середньовічної Європи. Незважаючи на втрати, вона досі володіє однією з найповніших книжкових колекцій німецькомовної літератури високого Середньовіччя. У 2005 році вона нараховувала 160 000 томів, з яких 2000 давніх манускриптів (500 з них віком понад тисячу років). У бібліотеці реалізується проект оцифрування давніх манускриптів. 628 оцифрованих манускриптів з бібліотеки вже знаходяться у вільному доступі в режимі онлайн CESG [Архівовано 2 січня 2012 у Wayback Machine.].
Одним з найцікавіших експонатів бібліотеки є План Святого Галла, складений на початку IX століття, який зображає ідеалізовану картину середньовічного монастиря (це єдиний архітектурний план, що зберігся з часів раннього Середньовіччя).
Georg Thürer: St. Galler Geschichte, Staatsleben und Wirtschaft in Kanton und Stadt St. Gallen von der Urzeit bis zur Gegenwart, in 2 Bänden. St. Gallen 1953.
Alfred Meier: Abt Pankraz Vorster und die Aufhebung der Fürstabtei St. Gallen. Diss. Universität Fribourg. Freiburg 1954 (Studia Friburgensia NF 8).
Walter Müller: Landsatzung und Landmandat der Fürstabtei St. Gallen, Zur Gesetzgebung eines geistlichen Staates vom 15. bis zum 18. Jahrhundert. St. Gallen 1970 (Mitteilungen zur Vaterländischen Geschichte 46).
Johannes Duft, Anton Gössi, Werner Vogler: St. Gallen, in: Helvetia Sacra III/1/2 (1986), S. 1180—1369.
Philip Robinson: Die Fürstabtei St. Gallen und ihr Territorium (St. Galler Kultur und Geschichte; 24). St. Gallen 1995. ISBN 3-908048-25-7.
Peter Ochsenbein (Hg.): Das Kloster St. Gallen im Mittelalter. Die kulturelle Blüte vom 8. bis zum 12. Jahrhundert. Stuttgart 1999. ISBN 3-8062-1378-X.
Hanspeter Marti: Klosterkultur und Aufklärung in der Fürstabtei St. Gallen. St. Gallen 2003 (Monasterium Sancti Galli 2). ISBN 3-906616-55-X.
Fürstabtei St. Gallen — Untergang und Erbe 1805/2005. St. Gallen 2005. ISBN 3-906616-75-4.